Білоцерківський договор

                                             Вступ

Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої (1648-1676 рр.) стала вирішальним моментом української історії. В ході війни, після здобутих козаками перемог над польським військом постала Українська держава. Її початок закріпив Зборівський договір 1649 р., за яким гетьмансько-старшинська адміністрація одержувала владу у Брацлавському, Київському та Чернігівському воєводствах, козацький реєстр мав складати 40 тис. осіб, на цій території без дозволу гетьмана не могли знаходитись польські війська, єзуїти, євреї.

Зборівський мир виявився надто несталим, оскільки більшість польських аристократів і шляхти вважали його умови не вигідними для Речі Посполитої. Тому військові дії відновилися у 1651 р. Після битви під Берестечком козацьке військо зазнало страшної поразки і був укладений важкий для України Білоцерківський договір. За цим договором козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік, територія гетьманського правління обмежувалась лише Київським воєводством, шляхта одержала право знову володіти власними маєтками і відновлювала свою владу над селянами.

Умови Білоцерківського договору викликали велике невдоволення українського народу. У цей час розгорнулась справжня селянська війна, спрямована проти соціальної політики панівного класу. Частина населення залишила рідні домівки і переселилась на територію Московської держави, інші селяни та козаки із зброєю боронили здобуті права і вольності. В цей період склалася анти гетьманська опозиція, у її складі опинилися відомі полковники: вінницький Іван Богун, миргородський Матвій Гладкий, чернігівський С. Подобайло, корсунський Л. Мозиря. Насувалася примара громадянської війни.

І лише після переможної битви під Батогом у 1652 р. було скасовано Білоцерківську угоду, Українська держава знову здобула незалежність.

Мета реферату полягає в тому, щоб на основі наукової літератури охарактеризувати боротьбу українського населення проти умов Білоцерківсько договору.

Виходячи з загальної мети, можна визначити основні завдання дослідження: 

• розкрити зміст Білоцерківського договору;
• висвітлити різні події боротьби українського народу проти умов Білоцерківського договору ;
• проаналізувати події, які призвели до скасування Білоцерківської угоди.

1. Передумови та підготовка до битви під Батогом.

     Невдала для Української держави воєнна кампанія 1651 року, а особливо розгром козацького війська під Берестечком призвела до укладання тяжкої Білоцерківської угоди, за якою козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік, територія гетьманського правління обмежувалась лише Київським воєводством, шляхта одержала право знову володіти власними маєтками і відновлювала свою владу над селянами, гетьманові заборонялися закордонні зносини.^[1]

      Досягнені у попередні роки здобутки під час війни за незалежність України опинилися під загрозою. На Україну почали повертатися магнати і шляхтичі, які відновлювали феодально-кріпосницькі порядки. У відповідь на це уже наприкінці 1651 року на Подніпров'ї, Чернігівщині і Полтавщині спалахнули великі селянські повстання. У травні 1652 року спалахнули повстання на Київщині і Брацлавщині. Польсько-шляхетський гарнізон на чолі з воєводою Адамом Кисілем змушений був покинути Київ. Протестували і незадоволені складанням зменшеного реєстру козаки, більша частина з яких мала повернутися в підданство до панів.

     Частина українського населення Брацлавського та Київського воєводств залишила рідні домівки і переселилась на територію Московської держави, де їх прихильно приймали, дозволяли встановлювати козацький устрій, що поклало початок так званій Слобідській Україні, розташованій на землях сучасної Харківщини.^[2] В цей період склалася також антигетьманська опозиція, у її складі опинилися відомі полковники: вінницький Іван Богун, миргородський Матвій Гладкий, чернігівський С. Подобайло, корсунський Л. Мозиря.^[3] Насувалася примара громадянської війни.