Пластичне вирішення вистави

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1.ПЛАСТИЧНА ВИРАЗНІСТЬ АКТОРА.        5

1.1Побудова руху та пластична фраза.        10

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ВИРАЗНИХ ЗАСОБІВ У СТВОРЕННІ ПЛАСТИЧНОГО МАЛЮНКУ РОЛІ        12

2.1 Жест як найважливіший елемент у створенні художнього образу.        12

2.2 Міміка як зовнішній прояв емоцій і почуттів актора.        14

2.3 Маска як втілення типажно-пластичного образу персонажа.        16

РОЗДІЛ 3. УГРУПУВАННЯ І МІЗАНСЦЕНУВАННЯ ЯК ПЛАСТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ АКТОРА.        19

ВИСНОВОК        36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        38

ВСТУП

Актуальність теми.У сучасному українському суспільстві, де триває пошук культурної ідентичності, не втрачає актуальності дослідження театру. Саме театр, завдяки своїй синкретичності, стає носієм систем, що зберігали базові елементи автентичної культури, передусім акустичної та візуальної. До візуальної культури в першу чергу відноситься пластика.Дана курсова робота примикає до ряду досліджень театрального мистецтва, які аналізують закономірності просторового рішення та низки виразних засобів актора на сцені.Сучасний театр висуває великі вимоги до майстерності актора. Робота над творами різних епох, стилів і жанрів, вміння створювати яскраві образи вимагає професійного володіння актором зовнішньою технікою, почуттям ритму, виразною пластикою. Саме тому так важливо зрозуміти як поетапно створювати пластичний малюнок ролі, для цілісності сценічного образу.

Мета. Курсова робота націлена на розкриття питання створення пластичного малюнку ролі та вміння правильно володіти психофізичним апаратом.Розділи дослідження спрямовані розкрити теоретичні основи формування виразного пластичного руху, згідно іззаконами пластики.Дослідження варто підпорядкувати основній меті – вихованню актора, готового до творчості. У вирішенні цього завдання особливого значення набувають здатність і вміння актора точно організувати свої рухи в часі й просторі. Час, простір і мова – компоненти, за допомогою яких актор вирішує складні творчі завдання. Не залежно від характеру і зовнішнього малюнку або пози, рух,щоб бути по-справжньому красивим, повинен бути перш за все підпорядкований внутрішньому закону пластики.

Потрібно відрізняти красу від красивості. Будь-який доцільний рух, якщо він підпорядкований внутрішньому закону пластики, красивий,тому що він вільний. «Природа не знає непластичності. Прибій хвиль, хитання гілки, біг коня, зміна дня на вечір, раптовий вихор, спокій гірських просторів, скажений стрибок водоспаду, важкий крок слона, потворність форм бегемота – все це пластично: тут немає конфузу, збентеження, незручної напруженості, сухості. У солодко дрімаючому котові немає нерухомості і мертвотності, і скільки, боже мій, скільки цієї нерухомості в старанному юнакові, який стрімголов кинувся дістати склянку води для своєї коханої!», –говорив Є.Вахтангов [17, с. 70].

Необхідно відзначити велике значення у творчості актора гармонійної єдності руху і мови. Драматург не описує рухів акторів, не будує мізансцен, не визначає темпоритму вистави. Автор вказує обставини, місце і час дії, вся ж ідейна і сюжетна сторона п'єси виражається в самому тексті. Фактично режисер і актор є співавторами драматурга і «дописують» п'єсу мізансценою, рухом, ритмом. Ось чому дуже важливо, щоб пластична сторона вистави і ролі доповнювала і органічно зливалася зі словесною дією та задумом драматурга.

Режисер і актор, працюючи над роллю та виставою, приділяють велику увагу відбору конкретних, найбільш виразних фізичних дій, рухів, мізансцен. Іноді той чи інший рух, жест ніби несподівано можуть допомогти актору у розкритті сутності образу.

Завдання дослідження:

• дослідити природу пластичної виразності актора,
• проаналізувати побудову руху і з’ясувати сутність пластичної фрази,
• визначити поняття жесту, міміки і маски,
• охарактеризувати типи угрупування і мізансценування актора.

Об'єкт дослідження: Цілісність сценічного образу.

Предмет дослідження: Пластичний малюнок ролі.

РОЗДІЛ 1.ПЛАСТИЧНА ВИРАЗНІСТЬ АКТОРА

Одним з важливих моментів у творчості актора є м'язова свобода. Під м'язовою свободою слід розуміти вміння актора природно виконувати найрізноманітніші рухи. На успішне вирішення цієї проблеми в основному впливають три фактори: 1) хороший стан фізичного апарату (рухливість, гнучкість, еластичність м'язів)– фактор фізичний; 2) органічна поведінка в запропонованих обставинах – фактор психічний; 3) особливі індивідуальні властивості (гальмування, збудження, сміливість, боязкість, сором'язливість, самовпевненість, дратівливість, образливість, млявість, енергійність та інші, не завжди помітні риси характеру людини-актора). Прояв цих індивідуальних особливостей актора в роботі над роллю, навіть при наявності сприятливих перших двох факторів, впливають на м'язову свободу, сприяють творчому процесу або, навпаки, гальмують його.