Комплексна країнознавча характеристика Аргентини

Лекція № 9.

Комплексна країнознавча характеристика Аргентини

Аргентина – це велика за площею (2,8 млн. км2) та значна за чисельністю населення (перепис 2010 року показав 40,1 млн. осіб) країна. Її назва походить від латинського слова «argentum» (срібло). Форма правління – президентська республіка, адміністративно-територіальний устрій – федеративний (в складі держави 23 автономні провінції та окремий столичний округ). Столиця Аргентини – 12-тимільйонний Буенос-Айрес. Офіційна мова – іспанська. Грошова одиниця – аргентинський песо.

Суспільно-геграфічне положення

Аргентина займає південно-східну частину материка Південна Америка, східну частину Вогняної Землі, острів Естадос та інші (Фолклендські острови є спірними з Великобританією^[1]). Протяжність території Аргентини з півночі на південь становить 3800 км, із заходу на схід – близько 1400 км. Три чверті її державних кордонів – сухопутні. Здебільшого вони проходять по природних об’єктах – горах Андах (з Чилі та Болівією) або річках – Пількомайо, Парагвай, Парана, Ігуасу, Уругвай (з Парагваєм, Бразилією та Уругваєм).

Маловигідне периферійне положення Аргентини на континенті завжди компенсувалося значною протяжністю її берегової лінії (2500 км) та наявністю зручних глибоководних заток (Ла-Плата, Сан-Матіас, Сан-Хорхе, Баїя-Гранде), що позитивно вплинуло на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Природні умови і ресурси

Велика протяжність країни з півночі на південь створює різноманітність природних умов. Територія Аргентини розташована в тропічному, субтропічному і помірному кліматичних поясах. Січневі (тобто – літні) температури повітря становлять +28°С на півночі та +10°С на півдні; липневі (зимові) температури коливаються від +18°С на півночі до +1°С на острові Вогняна Земля. Середньорічна кількість опадів зменшується у напрямку зі сходу (1400 – 1600 мм) на захід (100 – 300 мм), що зумовлено рельєфом.

⅔ території Аргентини займають просторі рівнини: на півночі – Гран-Чако та Ентре-Ріос («аргентинське Міжріччя» між Параною та Уругваєм), в центрі – Лаплатська низовина. На заході рівнини змінюються Передандійським плато, що плавно переходить в гори Анди (найбільша вершина Аконкагуа (6960 м) – на кордоні з Чилі). Весь південний захід країни зайнятий Патагонським плоскогір’ям з висотами до 2000 м.

Аргентина має досить різноманітну мінерально-сировинну базу для розвитку промисловості. З паливно-енергетичних ресурсів розробляються родовища нафти, природного газу, уранової руди. Поклади вугілля незначні, його якість невисока. Країна вирізняється чималими запасами залізної, марганцевої, свинцево-цинкової, вольфрамової і берилієвої руд. З неметалевих корисних копалин представлені самородна сірка і природні борати.

Важливою природною основою для економічного розвитку Аргентини слугують земельні ресурси. В структурі земельного фонду сільськогосподарські угіддя займають близько 70% (але переважають пасовища, за їх сумарною площею Аргентина займає 6 місце в світі).

Оскільки Аргентина – країна південної півкулі, то її сільськогосподарські сезони «протилежні» північній півкулі. Цей факт створює місцевим виробникам і експортерам переваги щодо постачання свіжої сільськогосподарської продукції у зимовий (для північної півкулі) час.

Лісистість території Аргентини становить 15%. В аргентинських кампосах зустрічається дерево кебрачо (квебрахо), деревина якого дуже міцна (назва в перекладі з іспанської означає «ламати сокиру») і щільна (тоне у воді) та практично не горить у вогні (лише тліє, виділяючи дуже багато тепла). Завдяки таким незвичним властивостям дерево стало рослинним символом аргентинського національного характеру^[2]. Кебрачо слугує цінною сировиною для отримання натуральних дубильних екстрактів та вважається найкращим будівельним матеріалом. Яскравими представниками рослинного світу країни також є альгаробо (ріжкове дерево^[3]), палісандрове дерево, араукарія.