Проблеми онтології

Тема № 8. Проблеми онтології

Лекція: 1-год.

План

• Поняття онтології та метафізики, їхній основний предмет.
• Проблеми онтології у розвитку філософської думки.

Ключові поняття: онтологія, гносеологія, епістемологія, монада, субстанція.

Поняття онтології та метафізики, їхній основний предмет

Одним із розділів філософії є онтологія. Слово «онтологія» складається із двох части: «онтос» – «суще»; «логос» – «вчення». Термін «онтологія» запровадив у ХУІІ ст.. німецький філософ Р. Гоклініус. Онтологію вважають не вченням про буття, а одкровенням про логічність буття, вкоріненість у бутті логоса. За предмет онтології вважають буття, ніщо, творення. Є традиційні форми буття: буття речей і процесів; буття людини; буття духовного або ідеального; буття соціального. Варто відрізняти онтологію та метафізику, не зважаючи на те, що проблема буття для них є спільною.

Метафізика (від гр. meta – після, phesike – природа) – умоглядне вчення про найзагальніші види буття – світ, Бога й душу. Її розглядають як те, що тотожне філософії; як спосіб вирішення смисложиттєвих питань; як метод, альтернативний діалектиці; як те, що є малозрозумілим.

Субстанція – те, що існує само із себе, тобто абсолютне (нестворене і незнищуване), само детерміноване (незалежне ні від чого). Основним поняттям метафізики XVII ст. є поняття субстанції, яке по-різному використовували мислителі епохи, вважаючи її єдиним Богом із різними модусами (Б. Спіноза) або одухотворяючи кожну річ, надаючи їй  форму субстанції і таким чином її розмножуючи, наприклад, монади, а монада монад – Бог (Г.-В. Лейбніц).

Справжньою реальністю, на думку(Г.-В. Лейбніца), є не протяжність і рух, як вважав Рене Декарт, а певні духовні одиниці, які він називав монадами (гр. монос – одиниця, неподільне). Матерія сама по собі пасивна, їй бракує активності, сили. Носієм цієї активності є монади. Кожна монада подібна до душі, яка вміщена в матеріальну оболонку (тіло). Монадою монад є Бог. Світ – сукупність монад [2, с. 112 - 115].

Готфрід Лейбніц розбив єдину і неподільну субстанцію Рене Декарта та Бенедикта Спінози та маленькі субстанції, одухотворивши їх, але зберіг єдність світу через Бога як монаду монад.

Термін метафізика в історичному контексті має 5 визначень:

• метафізика як вчення про надчуттєві, недоступні досвіду принципи;
• метафізика тотожна філософії;
• вчення про малозрозуміле і туманне;
• спосіб вирішення смисложиттєвих проблем, які не піддаються експериментам;
• метод, альтернативний діалектиці.

При цьому основним питанням метафізики є: «Чому є щось, а не ніщо?».

Момент перехрещення буття і небуття і є актом амбівалентного мислення, що сучасні метафізики вважають предметом метафізики. Це щомиттєве переживання, особливе ставлення до світу; це завжди те, що виходить за рамки повсякдення; це запитання, яке не співпадає з часом; те, що залишається в межах межі; те, що йде з майбуття; запитання, на яке неможливо знайти відповіді і пристосувати собі на користь.