Шпаргалка по "Экономике"

Питання до іспиту 

1. Соціально-економічна природа розвитку в контексті глобалізації 

Формування механізму управління якістю розвитку економічної системи насамперед має враховувати принципи економічного розвитку.

В загальному значенні принцип розвитку був сформульований Ф. Енгельсом, суть якого зводилася до того, що все безперервно розвивається і змінюється не тільки від простого до складного, від нижчого до вищого, але й навпаки [14]. Класичні принципи економічного розвитку, сформульовані А. Смітом, Д. Рікардо, Дж.Ст. Міллем, включали: - природне право й урядову політику «laisser-faire» стосовно приватних економічних відносин; - розподіл праці, який розвивається в межах ринку; - вільну зовнішню торгівлю, що спирається на експорт тих країн, які мають порівняльні переваги у виробництві; - використання паперових грошей та інструкцій щодо їх впровадження в певних кількостях; - накопичення капіталу, вилучення додаткової вартості внаслідок підвищення продуктивності праці; - спадну продуктивність (родючість) землеробства як межу земельної ренти й зростання; - загрозу зростання населення, якщо не відбудеться заміщення наявних природних ресурсів зростаючим капіталом і досконалими технологіями [356, с. 54].

Безумовно, названі принципи складають підґрунтя економічного розвитку, частково перетинаючись із сьогоденним господарюванням, але в більшій мірі відповідають індустріальній цивілізації, адже з плином часу зміни в різних господарських, політичних, соціальних та інших системах формують нові цінності, орієнтири, вимоги, і, відповідно, принципи. Те саме можна сказати про економічні принципи, що лежать в основі економічного розвитку, запропоновані Г. Менкью, а саме: - вибір суспільства в умовах обмеженості ресурсів; - порівняння альтернативних витрат і благ; - граничні блага мають перевищувати граничні витрати; - ефективність стимулювання в економіці; - торгова взаємодія на основі спеціалізації; - взаємодія на ринку на основі інформації про ціни й особистій зацікавленості; - корисність державного втручання, направленого на забезпечення ефективності й соціальної рівності; - рівень життя населення визначається спроможністю країни виробляти товари й послуги; - рівень інфляції залежить від кількості грошей в обігу; - в короткостроковій перспективі суспільство має зробити вибір між інфляцією та безробіттям [210, с. 27-41].

Таким чином, глобалізація не усуває різновиди економічного розвитку, а взаємно релятивізує їх – надає їм цінність і значущість не в порядку взаємовиключення, а в ході порівняння [372, с. 80]. Розвинені країни світу отримують найбільший ефект від причетності до процесу глобалізації, адже для них глобалізація розширює економічний простір з єдиними стандартами ведення господарської діяльності. Економічно слабші країни, навпаки, найчастіше стають беззахисними перед глобальними економічними, фінансовими і технологічними факторами [225, с. 158]. В цих умовах перед Україною постає проблема вибору напряму і типу розвитку, а також визначення його темпів, що, за законами економічного розвитку, залежать від минулого системи (структури і механізму її функціонування, досягнутого рівня розвитку, характеру і типу зв’язків з нею, потенціалу національної економіки, до якого відносяться природні, інформаційні ресурси, простір, техніка, технологія, організація виробництва та управління на всіх рівнях) [105, с. 128]. 24 Детальніше закономірності довгострокового економічного розвитку описано у [77, с. 9]: - нерівномірність, що виражається в чергуванні хвиль економічної кон’юнктури; - обумовленість періодичних структурних криз світової економіки глибокими технологічними зрушеннями, які суттєво змінюють її структуру і співвідношення факторів економічного зростання; - нерівновага процесів техніко-економічного розвитку, життєвий цикл кожного з яких обумовлений власною логікою й об’єктивними обмеженнями; - нелінійність траєкторій поширення та заміщення технологій; - невизначеність й варіативність технологічних траєкторій на початку життєвого циклу відповідних напрямів техніко-економічного розвитку з наступним зниженням конкуренції і формуванням глобальних монополій; - залежність розривів у фазах життєвого циклу еволюції технологій від функціонування інститутів інноваційно-інвестиційної системи. Серед загальновизнаних закономірностей розвитку суспільства виділяють: - прискорення розвитку, що призводить до «ущільнення» ключових подій у більш обмежених часових рамках і підвищення динамічності змін; - циклічність розвитку, що проявляється у повторюваності приблизно тих самих станів суспільства або його окремих сторін; - кінцевість розвитку людського суспільства [107, с. 27]. Тобто, хоча розвиток залежить від діяльності суспільства, він підпорядковується економічним законам об’єктивного характеру, які відображають взаємозв’язки в системі, взаємообумовленість і взаємозалежність соціально-економічних явищ і формують певний тип розвитку, що дозволяє визначити основоположні категорії досліджуваного процесу як системотвірні (рис. 1.3). Отже, передумовою становлення певного типу економічного розвитку (зокрема, випереджаючого) поруч із загальними закономірностями на сучасному історичному етапі стає глобальна конкуренція.