Тенденції розвитку трудового потенціалу України

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ  

  Чопик Зоряна

Науковий керівник: к.е.н., доцент Гузар У.Є.,

Львівський інститут ДВНЗ «Університет банківської справи»

Chopyk Zoriana.  TRENDS OF DEVELOPMENT OF LABOR POTENTIAL OF UKRAINE. The article is devoted to the actual issues of the formation and use of labor potential of enterprises. The concept and structure of labor potential are analyzed. The main means of increasing the efficiency of labor potential use are considered. Directions for improving the efficiency of use are outlined labor potential.                                                                        Обговорюючи розвиток трудового потенціалу України варто зазначити, що за всю історію незалежної держави питаннями, які торкаються розвитку трудового потенціалу є лише Указ Президента України від 1999 р. «Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року та Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року»[1]. Результат: в Україні практично не існує механізмів розвитку трудового потенціалу.                                            На додачу до цього, сьогодні в Україні наявна ціла низка причин, які негативно впливають на розвиток трудового потенціалу, серед яких: 1) невідповідність наявного трудового потенціалу сучасним вимогам економічного і соціального розвитку країни; 2)занижена ціна робочої сили і низький рівень доходів населення; 3) скорочення робочих місць в реальному секторі економіки, порушення трудових прав працівників; 4)низький попит на висококваліфіковану робочу силу;  5)структурний дисбаланс ринку праці; 6) відсутність сприятливого інституційного середовища, передусім в сфері освіти та охорони здоров’я; 7) демографічна ситуація, тіньова зайнятість населення; 8) загрозливі розміри трудової міграції кваліфікованої робочої сили з України за кордон та ін.[2].

Як повідомляє офіційний сайт Українського союзу промисловців та підприємців без національної програми збереження трудового потенціалу Україну чекає демографічна криза, причиною якої є міграція робітників. Так, станом на жовтень 2018 р. сторона роботодавців в Україні б’є на сполох, оскільки масштаби трудової міграції безпрецедентні, за їх даними,  5-7 млн. співгромадян вже покинуло країну у пошуках освіти чи працевлаштування за кордоном.Попри те, що цей процес є природнім, цифра заробітчан зросла в рази саме через недосконалу економічну політику, коли ставка в державі робиться на сировинний експорт, а високотехнологічні галузі залишились без стимулів та, як приклад, із найдорожчими в Європі відсотковими ставками по кредитам[3].                 Також, відповідно до інформації офіційного сайту Профспілки працівників освіти і науки України Національна тристороння соціально-економічна Рада обговорила проблему збереження та розвитку трудового потенціалу України, в ході якої соціальні партнери констатували, що збереження і розвиток трудового потенціалу є необхідною передумовою та стратегічним завданням сталого розвитку держави. Таким чином, щоб змінити ситуацію в кращу сторону Національною радою є затверджені Пріоритетні напрями діяльності на 2018-2020 роки[4].                                                                                                Конфедерація Роботодавців України станом на 2017 р. пропонує п’ять кроків вирішення проблем розвитку трудового потенціалу: 1) необхідно чітко визначити трудовий потенціал як національний ресурс, який необхідно формувати і розвивати; 2) необхідно приділити велику увагу дещо непопулярній сьогодні категорії громадян України вікової категорії «45+»; 3)необхідно чітко визначити орган, що має формувати політику у сфері повної і продуктивної зайнятості і її реалізовувати. 4) необхідно формувати систему документів, які засвідчують професійну кваліфікацію особи, що він/вона можуть робити на конкретному робочому місці, оскільки диплом як офіційне засвідчення закінчення навчального закладу не є сьогодні документом, який становить конкурентну перевагу працівника в очах роботодавця. 5) щоб у 2030р. Україна була не просто «територією», а «Державою з розвинутою економікою», вищезазначені 4 пункти необхідно фінансувати з державного бюджету[5].        Отже, з огляду на сучасний стан економіки нашої держави та проблеми щодо формування та розвитку трудового потенціалу державній владі необхідно здійснити реформування системи оплати праці, впроваджувати систему підготовки студентів із належним практичним досвідом для майбутнього працевлаштування, відновити балан на ринку праці, ліквідувати наявну в країні тіньову зайнятість. Адже, як видно з вищенаведеного трудовий ресурс є визначальними для майбутнього України та створення умов переходу до інноваційної моделі розвитку.