Досконала конкуренція

Досконала конкуренція - організаційна модель ринку, за якої велика кількість продавців та покупців продукції не мають вплив на встановлення ринкової ціни. Основні ознаки досконалої конкуренції: 1). Велика кількість продавців і покупців товару, при чому покупцям байдуже у якого продавця купувати, а продавцям байдуже кому продавати продукцію. 2). Виробляється однорідна продукція. 3). Жоден товаровиробник не має впливу на встановлення ринкової ціни. 4). Відсутні бар'єри входу в галузь і виходу із неї. 5). Існує вільний перелив ресурсів, в тому числі капіталів та інформації. 6). Цінова та нецінова конкуренція не має сенсу. Фірма, яка працює в умовах досконалої конкуренції називається конкурентною фірмою. Абсолютно конкурентна фірма працює в умовах вільного ринкового ціноутворення і змушена приймати ринкову ціну, що склалася під впливом дії ринкових сил, як задану ціну, за якою можна продати весь обсяг продукції, що нею виробляється.

Недосконала конкуренція - ринкова структура, що характеризується наявністю у окремих ринкових суб'єктів - продавців або покупців - можливості впливати на рівень ринкових цін або загальний галузевий обсяг випуску (купівлі- продажу) продукції. Основні типи недосконалої конкуренції: 1. монополія, або чиста монополія - ринкова структура, у якій одна фірма є постачальником на ринок продукту, що не має близьких замінників (субститутів) і тому фірма сама повністю контролює як рівень галузевих цін, так і галузевий обсяг випуску продукції; 2. олігополія - ринкова структура, що складається з невеликої кількості фірм (не більше десятка), деякі з яких мають відносно великі розміри, а у більшості олігополістичних галузей дві - п'ять найпотужніших фірм контролюють понад половину галузевого обсягу випуску продукції; 3. монополістична конкуренція - ринкова структура, що складається з великої кількості фірм (до кількох десятків), які випускають неоднорідну продукцію та здійснюють самостійну цінову політику. Перешкод для появи нових фірм у галузі немає, доступ до галузевих ресурсів майже вільний.

Ознаки чистої монополії: 1). Єдиний продавець товару. 2). Межі галузі і фірми співпадають, оскільки фірма і є галуззю. 3). Продукт, що виробляє чистий монополіст, унікальний, тобто такий який немає близьких замінників. 4). Фірма-монополіст повністю контролює увесь ринковий обсяг випуску і самостійно встановлює ціну на свій товар згідно з кривою ринкового попиту, а не приймає її як ринкову реальність. 5). Вступ до галузі блоковано вхідними бар'єрами. Вхідні бар'єри в галузь: а) економічний бар'єри, що пов'язані з: - великим стартовим капіталом; - значними витратами на рекламу; - додатнім ефектом масштабу - тобто досягнення економії на витратах виробництва тільки завдяки великим обсягам; б) природні бар'єри, які обумовлені власністю на природні ресурси; в) технологічні бар'єри - монополізація технологій та «ноу - хау»; г) юридичні бар'єри ( патенти, ліцензії, тощо); д) недобросовісна конкуренція (промисловий шпіонаж, підкуп постачальників ресурсів, лобізм тощо).

Монопсонія - тип ринкової структури, за якої, незалежно від кількості виробників, існує лише один споживач-монополіст, який має змогу контролювати галузеві ціни і загальний галузевий обсяг купівлі-продажу продукції що виробляється Двостороння монополія - тип ринкової структури, за якої на певному галузевому ринку протистоять один одному монополіст-виробник (продавець) і монополіст-покупець (споживач); обидва мають монопольну владу, тобто вплив на ринкову ціну і галузевий обсяг купівлі продажу

Монополістична конкуренція - це такий тип ринку, на якому продукція виробляється досить значною кількістю фірм, кожна з них має монопольну владу. Ознаки монополістичної конкуренції: 1) Велика кількість фірм в галузі (10-50), однак окрема фірма контролює не менше 2% галузевого обсягу виробництва, тобто кожна з них має хоч і незначну, але монопольну владу. 2) Виробляється диференційована продукція. 3) Існування бар'єрів входу-виходу, які легко подолати. 4) Абсолютну перевагу має нецінова конкуренція. 5) Фірми при встановленні ціни, не враховують діяльність своїх конкурентів, тобто діють на ринку досить самостійно.

Нецінова конкуренція - сукупність заходів, які дають фірмам можливість збільшити обсяг збуту продукції без скорочення ринкових цін, а саме - поліпшення якості, дизайну, реклама, диференціація продукту, додаткові послуги споживачам тощо. Нецінова конкуренція здійснюється в напрямках: стимулювання збуту або реклама (пристосування смаків та потреб споживачів до запропонованої продукції); - підвищення якості продукції (пристосування продукції до смаків і вимог споживачів).

Довгострокова рівновага в умовах монополістичної конкуренції - рівновага, за якої є можливість отримувати тільки нормальний прибуток, а економічний прибуток дорівнює нулю. За цих умов ціна дорівнює середнім сукупним витратам фірми. Загальне правило визначення довгострокової рівноваги: MR = MC < Р = АС > ACmin (11.5.) , де, де MR - граничний доход, MC - граничні витрати, Р - ціна, АС - сукупні витрати виробництва.

Олігополія є реальною ринковою структурою, за якої галузь знаходиться під контролем декількох фірм, а появі нових виробників перешкоджають високі вхідні бар'єри. Олігополія може бути : - жорсткою ( 2-3 товаровиробники); - аморфною (7-8 товаровиробників). Дуополія - існування двох товаровиробників на ринку.

Основні ознаки олігополістичного ринку: 1). Нечисленність товаровиробників в галузі, при цьому 2-4 найпотужніші фірми контролюють приблизно 50-60 % галузевого виробництва. Індекс Герфіндаля-Гіршмана (Інн) в умовах олігополії коливається в межах 1800 - 5000. 2) Продукція, що виробляється може бути, як диференційованою (автомобілебудування, виробництво побутової техніки), так і стандартизованою (продукція чорної та кольорової металургії, електроенергетика та металообробка). В Україні олігополістичними є галузі чорної та кольорової металургії, постачання бензину та ринок банківських послуг. Основні ознаки олігополістичного ринку (продовження): 3) Високі вхідні бар'єри в галузь, як і за умов чистої монополії. 4) Взаємозалежність фірм - це необхідність врахування дій конкурентів при визначенні цін та обсягів виробництва. Якщо ні - виникає цінова війна, тобто поступове зменшення ціни на продукцію з метою витіснення конкурента з ринку.

Праця - це типовий ресурс, який використаний в наборі з іншими ресурсами, однак є головною продуктивною силою суспільства. Ринок праці - це система економічних відносин між покупцями і продавцями праці з приводу купівлі та продажу особливого товару - робочої сили. На ринку праці продавцями виступають домогосподарства, а покупцями є підприємства. Взаємодія попиту і пропозиції праці відбувається на ринку праці. Попит на працю визначається її граничною продуктивністю MRPL, яка, в свою чергу, залежить від якісних і кількісних характеристик праці та методів управління нею. Попит на працю залежить також від пропозиції інших факторів виробництва, нагромадження капіталу, технічного та технологічного рівня виробництва тощо. Крива попиту на працю - це крива граничного продукту праці MRPL, яка має спадний нахил, тому що фірма, наймаючи більшу кількість робітників, отримує від них спадну віддачу за законом спадної граничної продуктивності. Пропозиція праці відображає можливість робітників запропонувати більшу кількість праці лише за умови більшої її оплати через наявність альтернативних варіантів її використання. Крива пропозиції праці - це крива граничних витрат, пов'язаних із залученням у виробництво додаткового обсягу найманої праці (працівників) MPCL, яка має додатний нахил, оскільки більша кількість праці пропонується лише за умови вищої оплати.

Ринок факторів виробництва - це сегмент національного ринку, на якому домогосподарства як власники продають, а фірми купують необхідні для організації виробництва ресурси (фактори виробництва). Основні функції ринку факторів виробництва: 1. Ринок визначає підходи до розв'язання питання «як виробляти?». Рівень цін та кон'юнктура ринку факторів виробництва визначає вибір технологій і особливу комбінацію ресурсів в певному виробництві. 2. Визначає питання «для кого виробляти?», оскільки покупцями продукції будуть саме продавці ресурсів. Поточна ціна ресурсу - це ціна послуг даного фактора протягом певного часу (оренда). Капітальна ціна ресурсу - ціна його остаточного продажу, який передбачає зміну власника. Використання кожної додаткової одиниці будь- якого ресурсу при незмінній кількості інших ресурсів дає приріст загальної кількості продукції. Ця категорія має назву граничного продукту відповідного ресурсу і позначається МРрес (наприклад MPK,MPL, MPN).

Типи поведінки за олігополії: конкурентна та кооперативна. За кооперативної поведінки фірми намагаються проводити узгоджену ринково-продуктову політику, спрямовану на зростання сукупного галузевого прибутку, який розподіляється між олігополістами пропорційно їх долі на галузевому ринку. За такої поведінки фірми ретельно відстежують ринкові рішення конкурентів і неодмінно їх наслідують. За конкурентної поведінки кожна фірма намагається максимізувати власний прибуток, незважаючи на динаміку галузевого прибутку та поведінку партнерів та конкурентів. За умов олігополії на поведінку конкурентів діють дві тенденції, які є протилежними: 1). Підприємства зацікавлені в максимізації галузевого сукупного прибутку через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу. 2). Кожне підприємство прагне отримати надприбуток за рахунок своїх конкурентів, порушуючи угоду, або змову, що, в свою чергу, суттєво загострює суперництво між ними. Протиріччя між цими тенденціями ілюструє дилема олігополіста Змова - це явна, таємна чи мовчазна домовленість між підприємствами в галузі з метою встановлення фіксованих цін та обсягів продукції. Факторами, що спричиняють змову олігополістів є: - підприємства виготовляють стандартизовану продукцію; - в галузі існує невелика кількість фірм; - легко виявити порушення угоди; - існують високі бар'єри входу-виходу.

Основні ознаки олігополістичного ринку (продовження): 5) Існує тенденція до сполучення та злиття, яка обумовлена прагненням до володіння ще більшою часткою ринку і отримання ще більшого ефекту від масштабу виробництва. 6) Абсолютну перевагу за умов диференціації продукції має нецінова конкуренція, а за умов однорідності продукції - цінова.

Конкурентний ринок праці характеризується великою кількістю фірм, які самостійно наймають робітників і своїм індивідуальним попитом формують сукупний попит на ринку праці в цілому та великою кількістю кваліфікованих робітників, які незалежно один від одного пропонують на ринку праці свої послу. Конкурентний ринок праці виникає у разі, якщо: 1. Коли велика кількість робітників рівної кваліфікації незалежно один від одного пропонують свої послуги роботодавцям. 2. Велика кількість незалежних фірм купують робочу силу рівної кваліфікації. 3. Жоден із суб'єктів ринку праці немає впливу на рівень заробітної плати. 4. Профспілки в галузі відсутні. 5. Держава не втрачається в регулювання заробітної плати та трудові відносини. За таких умов рівноважна ставка заробітної плати W* визначається за правилом рівності граничної доходності праці MRPL І граничних витрат її залучення у виробництво MRCL. При цьому жоден із суб'єктів ринку праці - ні фірми, ні наймані робітники не можуть впливати на рівень заробітної плати