Бухгалтерский учет в бюджетной организации

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І КОНТРОЛЮ ВИКОНАННЯ КОШТОРИСУ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

1.1. Стан та розвиток освіти в Україні

Освіта є життєвою необхідністю і незаперечним правом кожної людини, реалізація якого забезпечує суспільне відтворення людини на культурному, науковому, економічному, технологічному, ідеологічному, політичному, мистецькому, релігійному та інших рівнях. Провідну роль освіти у розвитку суспільства підкреслює Закон України “Про освіту” (в редакції від 17.01.2008 р. за № 2984-III), у якому визначено, що освіта – основа духовного, соціального, економічного, культурного розвитку суспільства.

Мережу закладів освіти в Україні характеризують наступні складові:

1.        Загальноосвітні навчальні заклади – школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, навчально-виховні комплекси (об’єднання), санаторні школи всіх ступенів, а також спеціальні школи (школи-інтернати) та школи соціальної реабілітації.

1. Професійно-технічні навчальні заклади – навчальні заклади для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній освіті.
2. Вищі навчальні заклади, до яких належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети, тощо. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації: І – технікуми, училища (забезпечують підготовку молодших спеціалістів); ІІ – коледжі та інші прирівняні до них заклади (забезпечують підготовку бакалаврів); ІІІ і ІV - академії, консерваторії, інститути, університети (підготовка бакалаврів, спеціалістів, магістрів).

Діяльність закладів освіти в Україні регулюється нормами Конституції України, законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, Постанови Верховної Ради України “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні” (від 21 червня 2012 р.  №2551-ІІІ), відповідних Указів Президента України, програми діяльності Кабінету Міністрів України, а також інших нормативно-правових актів.

Основним державним документом, який визначає основні методологічні засади і стратегічні напрями розвитку галузі, є затверджена та впроваджена в дію Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ. Необхідно відмітити, що при плануванні та затвердженні Державного бюджету України на 2012 рік освіту визнано (наряду з аграрним сектором економіки країни) найбільш пріоритетною галуззю фінансування та розвитку. Особливу увагу було приділено питанню підвищення оплати праці робітників закладів освіти. Необхідність розробки доктрини була обумовлена тим, що довгий час в Україні не приділялося достатньої розвитку національної. Так, у 2002 році видатки на освіту дорівнювали 5617 млн. грн., а їх частка у ВВП України складала 6 %. У 2011 році спостерігається не тільки зниження частки освіти у ВВП, але і зменшення абсолютної величини видатків до 4564 млн. грн. (табл. 1.1). З цього періоду починається зростання абсолютної величини видатків на освіти, причому темпи зростання перевищують середні темпи зростання видатків бюджету. Наслідком цього є деяке підвищення частки видатків на освіту у ВВП: з 4,5% у 2011 до 5,6% у 2013 році. Отже, за період з 2011 по 2013 рік частка видатків загального бюджету України на освіту у валовому внутрішньому продукті країни зросла на 24,8 пп., у тому числі за останній рік – на 18,6 п.п. (табл. 1.1). Проте, нормальним фінансування освіти поки що назвати не можна. Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті було передбачено, що обсяг фінансування освіти на першому етапі (2011-2011 роки) буде складати не менше 6% ВВП. У зв’язку з цим, першим кроком розв’язання проблем освіти передбачалось доведення долі видатків на освіту в бюджеті Україна на 2013 рік до 10% ВВП, як це передбачено Законом “Про освіту”, а з 2012 року - збільшення видатків на освіту до 12%. Як видно з наведених даних, у 2013 році поставлене завдання виконано не було.