Чорні діри

Чорні діри – це астрофізичні об’єкти, які мають настільки велику силу гравітації, що навіть світло не може покинути її поверхню. Вперше про їхнє існування припустив Д. Мічел у 1783 році. Але тоді його гіпотезу не сприйняли серйозно. Та у 1918 році Альберт Ейнштейн у працюючи над теорією відносності теж зачепив поняття чорних дір. Але тільки у 1967 році завдяки старанням американського астрофізика Джона Уілерра «чорна діра» стала науковим терміном. Правда, всі ці думки були лише гіпотезами, допоки у 1971 році ракета з лічильником Гейгера не знайшла першу чорну діру «Лебедь Х-1». Цікаво, що відомі астрофізики Кіп Торн і Стівен Хокінг навіть мали жартівливий спір, щодо цього. Останній вважав, що «Лебедь Х-1» не чорна діра і визнав свою помилку лише у 1990 році, коли надійшли переконливі свідчення.

Як утворюються ці красуні?

Кожна зірка має свій запас палива, коли він закінчується вона «гасне». Цей процес супроводжується інтенсивними термодинамічними реакціями, в ході яких зоря може перетворитися на білого карлика, нейтронну зорю або чорну діру. Причому в чорну діру, зазвичай перетворюються найбільші зірки. За рахунок своїх величезних розмірів відбувається багаторазове збільшення маси і сили гравітації новоствореної діри, яка перетворюється на галактичний пилосос – поглинає все і вся навколо себе. Процес утворення чорних дір, насправді, ще не дуже глибоко вивчений і вчені не можуть дати відповіді на багато питань.

Кількість красунь

В нашій галактиці може перебувати до сотні мільйонів чорних дір.

Як можна відстежити цих красунь?

Чорні діра не випромінює ніякого тепла і світла, але під час поглинання об’єкту з’являється характерне випромінювання, яке вже можна спостерігати. Саме так теорія чорної діри знайшла своє підтвердження.

Основні властивості красунь

Зазвичай вчені виділяють три шари чорної діри: ергосфера (або зовнішній горизонт подій), горизонт подій і сингулярність. Ергосфера – область поблизу чорної діри, яка обертається разом з нею

...