Iнфотейнмент на украiнському телебаченнi

ІНФОТЕЙНМЕНТ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ

У сфері мас-медіа за останню чверть століття відбуваються процеси зближення різних каналів комунікації, їх взаємного впливу, взаємопроникнення змістовних моделей. Внаслідок цього відомі жанри публіцистики набувають нової якості. У засобах масової інформації, особливо на телебаченні, набув поширення інфотейнмент – інформація, яка показана в обгортці розваги. Пізнаючи цей симбіоз повідомлення і розваги, аудиторія в одних комунікативних ситуаціях дізнається про щось нове, цікаве або піднімає завісу над якою-небудь гострою взаємодією, а в інших отримує сурогат медійного продукту.

 Проблема інфотейнменту в сучасному світі привертає увагу представників різних професій. Причина полягає в тому, що інфотейнмент є свого роду гра, в яку ЗМІ втягують аудиторію і пропонують їй інформаційно-розважальне меню, що являє собою по суті сурогат реальності. А гра, за влучним висловом М. Бахтіна, є «світ-перевѐртиш, інобуття, де життя розігрує іншу вільну форму свого існування» [1]. Інфотейнмент, як медійний продукт або жанр, впливає на емоції, а не на розум споживача. Тому що маніпуляція, яка є стратегічною технологією інфотейнменту, найбільш успішна через вплив на емоції. Саме тому це явище так цікавить фахівців різних сфер діяльності.

Отже, інфотейнмент (від анг. Infotainment) – це спосіб подачі теле- або радіомовного матеріалу, який націлений як на розвагу, так і на інформування аудиторії. Поняття виникло в результаті об'єднання двох англійських слів: information і entertainment (інформація і розвага). Інфотейнмент – це симбіоз інформації та розваги. Це стиль піднесення повідомлення, коли серйозні події, дії, або ідеї подаються в розважальній, невимушеній, легкій, навіть іронічній формі або з відтінком розважальності. Інфотейнмент – це форма, а не зміст.

Термін «інфотейнмент» почали використовувати в США в публіцистичних роботах з медіакритики на початку 1980 рр.

Перший розгорнутий аналіз цього явища належить американському досліднику мас-медіа Нілу Постману. У його книзі «Розважаючись до смерті» інфотейнмент постає не просто як спосіб передачі навколишньої дійсності, але як відображення певного світогляду через мас-медіа.

 Німецькі дослідники мас-медіа запозичили цей термін з англомовних джерел і почали використовувати його на початку 1990-тих рр., застосовуючи до власних медіаекономічних реалій. Спираючись на роботи своїх американських колег, вони стали вивчати явища «інфотейнменту» на матеріалі німецьких мас-медіа. У 1980-ті рр. в Німеччині з'явилися приватні телеканали і радіостанції, орієнтовані, в першу чергу, на прибуток від реклами.

Внаслідок цього як приватні, так і суспільно-правові засоби масової інформації, вперше за довгий час опинилися в умовах конкуренції,  тож їм довелося «підлаштовувати» свій контент до потреб і можливостей максимально широкого кола глядачів, слухачів або читачів.

Під час досліджень кінця 1980-тих першої половини 1990-тих рр. з'ясувалося, що глядачі теленовин засвоюють тільки близько 25% інформації, що транслюється і лише половина опитаних в змозі правильно зрозуміти зміст.

Німецька дослідниця Гайдемарі Шумахер в статті «Естетика інфотейнменту на сучасному телебаченні» відзначає тенденцію до посилення розважальності в мас-медіа на декількох рівнях: в зображенні (стилі монтажу та відеориториці), економії часу, а також дизайну програм. Її аналіз обмежується способом подачі інформації, і, відповідно до такого підходу, вона визначає інфотейнмент як змішання саме стильових особливостей, типових для трансляції інформаційного і розважального змісту.

У 2004 р в Німеччині з'явився довідник з медіапсихології, у якому була надрукована стаття Роланда Мангольд,  присвячена терміну «інфотейнмент», в якій наведено існуючі точки зору на це явище, аналізуються його витоки і специфіка. Мангольд згадує про попередні дослідження цього явища, проте сам акцентує увагу не на стилістичних або аудіовізуальних особливостях інфотейнменту, а на вплив, який він надає на адресата. Відповідно до німецької традиції, вживання цього терміну в довіднику обмежується сферою телебачення і радіо.