Лісоуправління

Професор М. Орлов в книзі «Лісоуправління» визначив лісоуправління як систематичну працю, засновану на раціональних началах, з метою досягнення цілей плану господарства, підготовленого лісовпорядкуванням: «Коли лісове господарство ведеться державою, тоді виникає привід розглядати лісоуправління як частину державного лісового господарства, чи лісової політики, чи навіть лісових законів. Безсумнівно, у лісоуправління є норми – що мають юридичний характер; в нього входять заходи, продиктовані лісовою політикою; але в цілому лісоуправління як організація робочої сили і порядку праці не може відноситися ні до політики, ні до законів, а відноситься до тієї дисципліни, що повинна називатися організацією лісового господарства і яка починається лісовою таксацією, розвивається в лісовпорядкуванні і закінчується лісоуправлінням» [1].

Лісовпорядкування тісно пов’язане з лісоуправлінням і є його складовою частиною. Лісове господарство організовано на всій території лісів нашої країни, а тому лісовпорядники, починаючи роботу в тому чи іншому об’єкті, вже зустрічаються з певними сформованими формами лісоуправління. Вивчаючи господарство та враховуючи позитивні та негативні сторони господарювання, лісовпорядники вносять конкретні пропозиції щодо вдосконалення управління лісовим господарством. При цьому лісовпорядкування може рекомендувати змінити кількість і межі лісництв, технічних дільниць, обходів, внести пропозиції по штатах держлісгоспу та лісництв. У свою чергу лісоуправління впливає на лісовпорядкування. Керівні органи лісового господарства планують обсяги та географічне розміщення лісовпорядних робіт, встановлюють черговість їх проведення та розряди детальності, визначають грошові витрати.

Лісоуправління безпосередньо продовжує лісовпорядкування і цілком визначає і забезпечує виконання лісовпорядного проекту організації та ведення лісового господарства на тривалу, звичайно 10-річну перспективу. Роль лісоуправління тут виключно важлива. Основоположник цієї науки М.М. Орлов визначив лісоуправління як виконання лісовпорядного планування, як мистецтво виконання лісовпорядних рекомендацій і підготовки матеріалів для їх вдосконалення. «Лісовпорядкування без лісоуправління мертве, лісоуправління без лісовпорядкування сліпе. Вони нерозривно пов’язані між собою», – писав ‘М.М. Орлов (1930).

Виконання лісовпорядного проекту є першоосновою діяльності лісогосподарських підприємств, прийняття управлінських рішень, що забезпечують стале управління лісами [2].

Засоби досягнення цілей державного лісоуправління, передбачені чинним Лісовим кодексом загалом співпадають з визначеними професором М. Орловим. Згідно кодексу, державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом:

1) формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин;

2) визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Система управління лісами базується на засадах екологічної безпеки і з урахуванням вимог, як висуваються міжнародними природоохоронними конвенціями.

Базовим законом України про ліси і систему управління в них є Лісовий кодекс України. Правові аспекти лісогосподарського виробництва та використання і відтворення лісових ресурсів визначено Земельним кодексом України і регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагенство України), діяльність