Валютні правопорущення

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….…….4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЮТНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ………………………………………………………..……..6

1.1. Поняття та сутність валютного правопорушення………………...……...……6

1.2. Ознаки та елементи валютного правопорушення……………………........…14

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ СКОЄННЯ ВАЛЮТНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ……………………………………..……………………...…23

2.1. Види валютних правопорушень………………………………………......…..23

2.2. Особливості та механізм скоєння валютних правопорушень…………...…..27

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВАЛЮТНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В УКРАЇНІ………………………………………………………………….……..…..33

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….…………..41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………....….………….43

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЮТНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.1. Поняття та сутність валютного правопорушення

Перш ніж визначитись з сутністю валютних правопорушень слід відзначити, що проблема юридичної відповідальності завжди хвилювала уми вчених. Це стосується не тільки відповідальності за порушення валютного законодавства, але цивільно-правової, адміністративної, податкової, кримінальної відповідальності, а також сутності юридичної відповідальності в загальній теорії права.

«Якщо виходити з внутрішньої структури системоутворюючих елементів права, то в кожній галузі права місце юридичної відповідальності розташовується на інституціональному та нормативному рівнях. Якщо брати в якості головного критерію соціальні функції права, його функціональні аспекти, то головним питанням виявляється питання про ступінь представленості в тій чи іншій групі видів права державних і приватних інтересів. Відповідно до цього змінюється і характер самої відповідальності, яка наближається або до соціально-економічних, або державно-політичних інтересів» [16, с. 14].

За визначенням, наданим в українській Юридичній енциклопедії, юридична відповідальність – це вид «соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних або юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що можуть забезпечуватися для виконання державою також і в примусовому порядку» [48, с. 586]. В. Лазарев під юридичною відповідальністю розуміє «передбачену санкцією правової норми міру державного примусу, в якій висловлюється державний осуд винного в правопорушенні суб’єкта і яка полягає в понесенні ним негативних наслідків і обмежень особистого, майнового або організаційного характеру» [32, с. 41], а у «спеціально-юридичному значенні – реакцію держави на здійснене правопорушення» [32, с. 241].

Юридична відповідальність – поняття суто теоретичне, тому його складно закріпити нормативно. У зв’язку з цим не припиняються дискусії вчених щодо змісту юридичної відповідальності. Так, одні вчені трактують юридичну відповідальність як «реалізацію санкції правової норми, інші включають в неї ще й кваліфікацію правопорушення та гарантії досягнення об’єктивної істини у справі» [33, с. 319; 44, с. 433]. Взагалі, в літературі зазначається, що термін «відповідальність» вживається не тільки в негативному, а й у позитивному значенні. На думку О.A. Мусаткіної, термін «відповідальність» вживається, перш за все, в позитивному значенні, а потім вже в негативному [30, с. 103]. Поняття «позитивної відповідальності» в теорії адміністративного права дається на противагу «негативної відповідальності», тому, якщо «негативна відповідальність» це результат правопорушення в її ретроспективному плані, то «позитивна відповідальність» збігається з поняттям правового обов’язку або боргу [3, с. 336-337].

В юридичній науці поширеною є точка зору, згідно з якою юридична відповідальність – це реакція держави на правопорушення. Така реакція може нести в собі не тільки відновлення порушених прав і примус виконати обов’язок, але також і каральні заходи впливу на суб’єкт правопорушення для недопущення рецидиву. «Сенс покарання полягає в тому, що необхідно виправити, перевиховати особу правопорушника для того, щоб він більше не скоював правопорушення ...» [39, с. 43]. Юридична відповідальність, за визначенням Я. Кінаша, це «регламентована правовими нормами реакція з боку уповноважених державою суб’єктів щодо фізичних або юридичних осіб (колективних суб’єктів), які своїм діянням (дією або бездіяльністю) вчинили недотримання встановлених законом обов’язків, порушення цивільно-правових зобов’язань, заподіяння шкоди або завдання збитків, що виражені в застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, засобів впливу, які тягнуть позбавлення особистого, майнового або організаційно-правового характеру» [19, с. 107]. На наш погляд, найбільш вдалим є визначення юридичної відповідальності, дане А.Б. Венгеровим, згідно з яким під юридичною відповідальністю слід розуміти «встановлені законом заходи впливу на правопорушника, що містять для нього несприятливі наслідки, застосовувані державними органами в порядку, встановленому державою» [9, с. 558].