Правозастосувальний розсуд

                                                   ВСТУП

Розбудова правової держави, що відбувається сьогодні в Україні, обумовлює необхідність інтенсивної розробки теоретичних проблем правового впливу на суспільні відносини, правозастосування. Правова норма – це вказівка на певне коло прав та обов'язків, які мають у реальному житті суб’єкти права. По суті, йдеться про відповідні стандарти поведінки, якими люди повинні керуватися в конкретних типових ситуаціях. Але норми права як загальнообов'язкові правила поведінки неспроможні відобразити всю безліч фактичних життєвих обставин. Останнє завдання вирішується за допомогою правозастосування, яке забезпечує таке різноманіття у процесі індивідуального правового регулювання.

Про актуальність даного дослідження свідчить також і те, що питанням правозастосувального розсуду  присвячені наукові дослідження багатьох вчених, зокрема А. Барака, М. Рісного, Х.Харта, П.М. Рабіновича, С.С. Алексєєва, В.С. Канціра, П.В. Куфтирєва, Д.Ю. Хорошковської та інших.

Метою роботи є здійснення на підставі доктринальних положень теорії права комплексної розробки поняття правозастосувального розсуду, його основних ознак, причин, особливостей окремих підстав та обмежень правозастосувального розсуду.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у процесі здійснення правозастосувального розсуду. Предметом дослідження є теоретична характеристика правозастосувального розсуду, його ознак, підстав та особливостей здійснення.

Методи дослідження використано з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його об’єкта і предмета. У дослідженні використовувалися діалектичний, системний підходи до розгляду досліджуваних проблем та визначення правозастосувального розсуду, причин і підстав правозстосувального розсуду; загальнонаукові методи: структурний, функціональний, системного аналізу, формально-логічний (аналіз та синтез) при вивченні існуючих теоретичних поглядів та практики правового регулювання.

Структура роботи зумовлена її предметом і побудована від загального до окремого і складається з трьох  розділів. Викладені міркування, що свідчать про відсутність одностайних підходів у науці, присвячених різним аспектам теорії закону обумовили вибір наукового дослідження.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПРАВОЗАСТОСОВНОГО РОЗСУДУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТА МЕЖІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Правозастосувальний розсуд є елементом правозастосувальної діяльності. Щоб зрозуміти зміст правозастосувального розсуду спочатку звернемося до розсуду взагалі. Оскільки поняття „ розсуд (угляд)” запозичене з повсякденної мови, тож щоб зрозуміти його, ми повинні з’ясувати насамперед його лінгвістичне значення. В тлумачному словнику наводиться чотири значення цього терміну: 1) Рішення, висновок згідно зі своїм (власним, твоїм і т. ін.) розумінням чого-небудь; 2) Розмірковування, роздум; 3) Те саме, що і розум; 4) Суд і судовий розгляд [36, C. 89].

Лінгвістичні значення терміну „ розсуд ” використовують і щодо правозастосування. Відомий американський вчений Рональд Дворкін у своїй роботі "Серйозний погляд на права" вказує на три лінгвістичні, побутові значення терміну "розсуд", що використовуються в юридичних контекстах: два слабких та одне сильне значення. По-перше, термін "право діяти на власний розсуд" вживається у слабкому значенні - лише щоб сказати, що з певної причини норми, які повинна застосовувати посадова особа, не можуть бути застосовані нею механічно, а вимагають вироблення її власного судження. По-друге, цей термін вживається в іншому слабкому значенні - щоб сказати, що  певна посадова особа має повноваження прийняти остаточне рішення, тобто таке, яке жодна інша посадова особа не може переглянути чи відмінити. Іноді ми згадуємо "право діяти на власний розсуд" для того, щоб сказати, що в певному питанні ця особа не пов'язана нормами, визначеними відповідними владним органом [12, C. 60, 61].