Електротравма

           ТЕРМІЧНІУШКОДЖЕННЯ. ЕЛЕКТРОТРАВМА

Опік (combustion) - пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з підлеглими тканинами в наслідок дії зовнішніхчинників.

Розрізняють - термічні,хімічні,променеві опіки та електроопіки.

Хворі з опікамискладають10-12% усіх травмованих .

Термічні опіки

 Опіки виникають від дії гарячими рідинами, парою, полум’ям(вже при44С), бойовихзапальнихречовин.

Глибина, та поширення опікової рани залежить від:

• рівня температури і виду чинника,
• тривалості його дії,
• стану організму і чутливості різних ділянок шкіри.

 Площа шкіри становить 1,7 м2, а вага її - близько 15% маси тіла людини.

Шкіра складається з епідермісу (епітелій), дерми (колагенові волокна) і підшкірної основи (клітковини).

Клініка і діагностика ступеня опіку.

Під дією термічного чинника виникають місцеві та загальні порушення. При значних ураженнях шкіри зумовлюють розвиток опікової хвороби.

Класифікація опіків.Розрізняють чотири ступені опіку:

І ступінь–еритематозна: пошкодження поверхневих шарів епідермісу. (гіперемія, пекучий біль) -2-3дні;.

ІІступінь–бульозна: ураження епідермісу до базального шару (поверхневі пухирі з прозорим вмістом);

ІІІступінь-некротична форма,яку поділяють на IIIА і III Б.

IIIА-характеризується змертвінням поверхневого шару шкіри, частково росткової зони епідермісу(зберігаються потові та сальні залози, волосяні цибулини);

IIIБ - виникає некроз всієї товщі шкіри (утворюється щільний струп);

IV ступінь–обвуглювання,некроз шкіри і розміщених під нею тканин, що виникає при тривалій дії термічного чинника, як правило, полум’я (втрачаються всі види чутливості).

Опіки І, II, та IIIА ступенів відносять до поверхневих (не залишають рубців), а IIIБ і ІV ст. - до глибоких, які загоюються вторинним натягом (до 10% - обмежені, більшої площі – поширені).

У дітей віком до 15 років та людей похилого віку (60 років і більше) поверхневі опіки площею понад 15% і глибокі, понад 5%, єтяжкими. Глибокі опіки площею 50% вважаються несумісними з життям, хоча на сьогодні вдається врятувати життя окремих хворих і з опіками більше 60% поверхні тіла.

Методи визначення площі опіку шкіри.

Метод Уоллеса: -правило «9» За правилом площа окремих областей тіла дорівнює або кратна 9 і становить: голова і шия - 9%, верхня кінцівка - 9%, передня і задня поверхня тулуба - по 18%, нижня кінцівка - 18% (стегно - 9%, гомілка + стопа - 9%). Промежину - 1%.

- правило«5» у дітей до5 років: : голова і шия - 20%, верхня кінцівка - 10%, передня і задня поверхня тулуба - по 15%, нижня кінцівка - 15% .

Правило долоні – долоня дорослої людини дорівнює приблизно 1% від поверхні тіла.

Метод Вілявіна - На спеціальній, розбитої  на квадрати, схемі із зображенням людського силуету закрашуються уражені ділянки. Причому, для кожного ступеня використовується свій колір. Цей метод дозволяє відстежувати площу і ступінь опіку в динаміці його лікування.

Метод Постнікова - Найбільш застарілий і трудомісткий метод. На поверхню опіку накладається стерильна марля або целофан, на них наноситься контур пошкодження. Далі вирізана форма накладається на міліметровий папір і вираховується загальна поверхня опіку по відношенню до всієї площі шкіри. На сьогоднішній день метод, в силу своєї складності і тривалості практично не застосовується.

Методи визначення глибини опіку шкіри.

Пробаголкова.

Проба спиртова.(III Б нема чутливості)

Епіляцію волосу.

Метод тетрациклінової флюоресценції. Через час після прийому тетрацикліну ділянка опіку опромінюється кварцовою лампою. Поверхневі опіки (І, II та IIIА ступенів) світяться жовтим кольором, на ділянках глибоких опіків свічення немає.

Метод інфрачервоної термографії – зона глибокого опіку проявляється зниженою тепловіддачею (на термограмі – «холодні поля»).

Точна діагностика глибини ураження шкіри можлива тільки з 7- 14-го дня після травми.