Гомеопатія

ТЕМА 11. ГОМЕОПАТІЯ

План:

11.1. Поняття про гомеопатію та основні її принципи

11.2. Гомеопатичні лікарські засоби

11.3. Потенціювання гомеопатичних препаратів

11.4. Вибір розведення, дози, тривалість прийому ліків

11.5. Конституційний тип пацієнта

11.1. Поняття про гомеопатію та основні її принципи

Гомеопатія – одна із найбільш давніх емпіричних течій у медицині. Її виникнення пов’язують з ім’ям лікаря й аптекаря Фрідріха Самуїла Ганемана, що 1796 року опублікував книгу «Новий спосіб дослідження цілющих властивостей ліків», а у 1811 році – класичну працю «Організація лікарського мистецтва», де виклав основні принципи гомеопатії, які і до сьогодні сповідують гомеопати всіх країн.

Гомеопатія – лікування подібного подібним із застосуванням малих і надто малих доз ліків. Гомеопатія – це метод лікування хвороб за допомогою невеликих доз лікарських засобів, які в здоровому організмі людини в великих дозах утворюють подібну хворобу. Слово «гомеопатія» походить від грецьких слів homoios – схожий, подібний і pathos – страждання, хвороба, що означає «лікувати подібним».

Для того щоб зрозуміти основний принцип методу наведемо такий приклад. Візьмемо якусь отруту, що у великій дозі викликає отруєння, уражуючи ту чи іншу систему і можуть проявляти пригнічення дихання чи ослаблення серцевої діяльності. Цю ж отруту у дуже малій дозі можна використати для лікування задухи або регулювання роботи серцево-судинної системи.

Ще один приклад: свинець у токсичних дозах спричиняє до виникнення невритів – і ним же у малих дозах лікують різні види невритів.

Творець гомеопатичного методу лікування німецький лікар С. Ганеман під час аналізу власного клінічного досвіду і досвіду древніх корифеїв медицини, таких як Гіппократ і Парацельс, помітив, що ті ліки, які виліковують захворювання, в токсичних (великих) дозах можуть викликати симптоми, які повторюють картину цього захворювання. Цей цікавий факт дав змогу побудувати зовсім нову систему аналізу лікарських засобів за тими спектрами симптомів, вияви яких притаманні піддослідним після приймання субтоксичної дози речовини.

Маючи для кожного лікувального препарату його «портрет», або спектр симптомів, лікар може порівняти його зі спектром симптомів у хворого та за наявності схожості призначити курс лікування. Лікування подібного подібним – основний принцип гомеотерапії. Мала доза ліків виліковує захворювання із симптомами, характерними для отруєнь великими дозами.

11.2. Гомеопатичні лікарські засоби

Гомеопатичні рецепти відрізняються від звичайних не тільки змістом, а й оформленням. На початку рецепта, як звичайно, вказується дата, прізвище хворого, потім у латинській транскрипції – назва лікарського засобу у називному відмінку. Замість звернення «Recipe» перед кожною назвою ставиться порядковий номер арабськими цифрами, тому, що найчастіше хворому призначається декілька лікарських форм для перемінних приймань протягом дня. Якщо потрібно вказується ступінь розведення (потенція). Взагалі, як правило, гомеопатичні лікарські препарати складаються з одного лікарського засобу. Потім позначається форма або вигляд лікарського препарату (Trit. – тритурація, Pil.– пілюлі і т.д.) і в кінці рецепта пишеться спосіб застосування його, після чого іде підпис лікаря. У тих випадках, коли прописані нерозведені вихідні есенції та тинктури, то вони позначаються в рецепті перекресленим овалом (Ø), а первинні тверді речовини – знаком (O). Характерним для гомеопатичних рецептів є те, що у них часто не вказується кількість прописаного препарату. В таких випадках їх відпускають по 10.0 г. У рецептах, як правило, ліки розмішують у такому порядку: від низьких розведень до вищих. Вказується також порядковий номер ліків, що позначає послідовність їх приймання.