Методи впливу на привибiйну зону пласта

МЕТОДИ ВПЛИВУ НА ПРИВИБІЙНУ ЗОНУ ПЛАСТА

У процесi розробки нафтових i газових родовищ  дебiт експлуатацiйних свердловин з часом знижуються за рахунок процесiв, якi проходять у привибiйнiй зонi пласта.

Привибiйна зона пласта – це зона навколо стовбура свердловини, яка формується в процесi розкриття пласта бурiнням i його подальшої експлуатації за рахунок протікання різноманітних процесів. Зона, наступна за привибійною зоною пласта, в якій збереглися початкові його властивості, називається віддаленою зоною пласта.

Призначення і класифікація методів впливу на привибійну зону пласта 

Основне призначення методів впливу на привибійну зону пласта полягає у збільшенні проникності привибійної зони за рахунок очищення порових каналів і тріщин від різного роду матеріалів, які відклалися в них  (смоли, асфальтени, парафіни, глини, солі тощо), а також розширення і створення нових тріщин і каналів, які поліпшують гідродинамічний зв’язок пласта зі свердловинами.

За характером впливу на привибійну зону пласта методи діляться на хімічні, механічні, теплові і комплексні.

В основу хімічних методів покладено вплив різними кислотами на породи привибійної зони пласта з метою розчинення частинок, які забруднюють порові щілини, і збільшення діаметрів порових каналів. Найбільш розповсюдженим методом хімічного впливу є солянокислотна обробка.

Кислотні оброблення свердловин використовують найбільш широко через свою простоту, дешевизну, доступність реагентів, сприятливі умови для їх проведення, а головне через високу ефективність.

Солянокислотне оброблення базується на властивості соляної кислоти  НСІ розчиняти карбонатні породи (вапняки, доломіти) і карбонатний цемент пісковиків в результаті чого виникають порожнини канали роз’їдання у ПЗП, зростає пористість, збільшується проникність.

Основний компонент кислотних розчинів, які використовуються для впливу на привибійну зону пласта – соляна кислота. Об’єм СКР становить 0,4-0,6 м3 на 1 м товщини пласта.

Під час оброблення свердловини до розчину соляної кислоти добавляють такі реагенти: інгібітори,  інтенсифікатори, стабілізатори.  

Механічні методи впливу полягають у розширенні існуючих або створення нових тріщин. Основним методом механічного впливу є гідравлічний розрив пласта. До них також відносяться гідропіскоструминна перфорація, торпедування.

Механічні методи   найбільш ефективне в міцних, низькопроникних колекторах. Суть ГРП полягає в створенні нових або розширенні існуючих тріщин у пластів шляхом запомповування рідини  у свердловину під високим тиском і в подальшому закріпленні їх високопроникним матеріалом (піском). Радіус тріщин може досягати декількох десятків метрів.

Для здійснення ГРП по НКТ закачують послідовно (без перерви) рідину розриву, рідину пісконосій і притискувальну рідину.

Гідророзрив пласта відбувається за високих тисків, що сягають 70 – 100 МПа, що часто перевищує допустимі тиски в обсадних колонах.