Портулак городній

ДОПОВІДЬ

Портулак городній

[pic 1]

Портулак городній (Portulaca oleracea L. ) із родини Портулакові (Portulacaceae Juss.) цінується за високі поживні і лікарські властивості. В Україні рослина досі вважається мало розповсюдженою і нетрадиційною (мова не про дикий – злісний бур’ян, а про сортимент саме овочевого напряму використання), тоді як у країнах Європи – Франції, Англії, Данії та інших – культурні форми та сорти досить поширені. Варто зазначити, що культивування або принаймні використання цієї рослини людиною сягає глибокої давнини – часів Стародавнього Китаю, Єгипту, Греції і Риму, тобто рослина була поширена у різних регіонах світу. Віддаючи шану корисним властивостям рослини, араби в середні віки називали портулак «благословенним» овочем.

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Портулак городній, як дикоростучий, так і овочеві його форми, – рослина однорічна, утворює сланке або напівприпідняте досить розгалужене стебло з дуже м’ясистими соковитими листками. Листки сидячі, суцільні, видовжені або обернено-овальні (залежно від сортових особливостей), з невеликими прилистиками, нижні розміщені почергово, верхні – супротивні. Коренева система  добре розгалужена, глибоко проникає у ґрунт. Квітки дрібні, до 1,5 см в діаметрі, двостатеві, жовті, з 3–5 обернено-яйцевидними пелюстками, розміщені  по одній–вісім штук у розвилках стебла або на верхівках (після відцвітання вони слизнявіють). Плід – багатонасінна, яйцевидна або видовжена коробочка, що легко «відкривається» (це одна із проблем при насінництві портулаку); насіння дуже дрібне, чорне або темно-сіре. Рослина заввишки 10–50 см.

Портулак належить до теплолюбних рослин, невеликі приморозки можуть пошкодити сходи, молоді стебла і листки. Рослина вибаглива до світла. Придатний для вирощування в спорудах закритого ґрунту – парниках, теплицях, під укриттям.

[pic 2]

 Цінність і використання.  В їжу використовують молоді листки (рідше – квітки), споживають їх як салат, у вареному вигляді – при приготуванні супів, пюре, соусів. Листками приправляють м’ясні, рибні та овочеві страви. Свіжі листки на смак приємні, трохи кислуваті, освіжаючі, овочеві сорти за смаком дещо нагадують зелений горошок. Вони здатні втамувати спрагу, сприяють підвищенню апетиту. Після цвітіння листки грубішають, стають більш гострі на смак. Листки разом із молодими пагонами можна консервувати, маринувати і солити. Сировину настоюють на вині для отримання вітамінного напою. Вживають  в їжу  і дикорослий портулак городній (до недавнього часу, поки в Україні не було сортів овочевого напряму використання, вживали переважно його). Дикорослий портулак-бур’ян хоч і поступається культурним сортам (овочевим формам) розміром листків, «соковитістю», проте має більш сильно виражені лікарські властивості.

Рослина містить понад 92% води, 2,2% азотистих речовин, 0,4% жирів, близько 2,7% безазотистих екстрактивних речовин, 1% клітковини, 1,6% золи, в якій містяться корисні органічні солі.  Більшу частину азотистих речовин складають білки (до 25% сухої речовини), що легко засвоюються організмом людини. Портулак містить мікроелементи (кальцій, магній, натрій, калій, цинк, мідь, марганець, нікель, залізо тощо), вітаміни С, Е, РР і провітамін А – каротин, флавоноїди, алкалоїди, слизові, смолисті  та інші біологічно-активні речовини. В насінні наявні жирна олія та крохмаль.

Як і інші салатно-шпинатні овочі, зелень портулаку  не витримує довготривалого зберігання, оскільки легко випаровує вологу і в’яне  за високої температури і низької вологості повітря.  При цьому вміст вітаміну С  різко знижується. Таким чином, зберігати продукцію необхідно при температурі близько 0оС і відносній вологості повітря 95–97%. За таких умов термін зберігання можна подовжити до тижня.

Рослина може використовуватись в якості лікарського засобу. Так, наприклад, в Австралії портулак застосовують як протицинготний засіб. В китайській медицині рослину використовують як сечогінний і протизапальний засіб при захворюваннях нирок, печінки, артритах, дизентерії, паралічах інфекційного походження, а також як протиотруту при укусах отруйних комах. Подрібнену зелень прикладають до місць укусів бджіл, джмелів, ос, що знижує припухлість і запалення. Вживання відварів, соку з портулаку  у поєднанні з дієтою ліквідує прояви хвороби у хворих на цукровий діабет легкої і середньої важкості, оскільки рослина здатна знижувати рівень цукру в крові, активізувати інсуліно- та глікогеноутворення, сприяє швидкій нормалізації рівня цукру в крові після навантаження глюкозою.