Пріонні інфекції

ВСТУП        3

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ        4

1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ПРІОННИХ ІНФЕКЦІЙ        4

2. ПРИРОДА ПРІОННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ        8

2.1 Структура пріонного білка        8

2.2 Роль prion-related protein у здоровій клітині        10

2.3 Механізми і фактори розмноження        12

2.4 Гіпотези про склад пріонів        15

3. МЕХАНІЗМИ ПРОЯВУ ЗАХВОРЮВАНЬ        18

3.1 Спорадичний механізм        18

3.2 Спадковий механізм        19

3.3 Інфекційний механізм        20

4. ПРІОННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЮДИНИ        21

4.1 Хвороба Кройцфельда — Якоба        21

4.2 Куру        23

4.3 Синдром Герстмана—Штройслера—Шейнкера        24

4.4 Фатальне сімейне безсоння        26

4.5 Варіабельна протеазо-чутлива пріонопатія        27

4.6 Шляхи зараження і профілактика        28

5. ПРІОННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ССАВЦІВ        31

5.1 Скрепі овець        31

5.2 Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби        33

6. ПРІОНОПОДІБНІ БІЛКИ ДРОЗОФІЛ        34

7. ПРІОНИ ДРІЖДЖІВ        35

8. ПРІОНИ РОСЛИН        37

9. ДІАГНОСТИКА ПРІОННИХ ІНФЕКЦІЙ        37

10. ТЕРАПІЯ І ПОТЕНЦІЙНІ ШЛЯХИ ЛІКУВАННЯ        39

ВИСНОВКИ        41

ЛІТЕРАТУРА        43

ВСТУП

Пріонні інфекції у класичному розумінні – це група рідкісних, невиліковних захворювань зі 100% летальністю, спричинених зміною структури білка  PrPC (prion-related protein, cellular, тобто клітинний пріонний білок) від здебільшого α-спіральної до патологічної β-структурної. Впродовж п’ятдесяти років двадцятого століття вважалося, що ці хвороби викликані «повільними вірусами»

Термін «пріон», запропонований Стенлі Прузінером, походить від скорочення терміну «proteinaceous infectious particle» - білкові заразні частинки, оскільки збудником інфекції є не клітинний організм, вірус чи віроїд, а білок PrPSC з аномальною тримірною структурою.  З моменту відкриття пріонів у 1977 не припиняються суперечки, чи справді може поодинокий білок виступати інфекційним агентом. Механізми зміни конформації до патологічної, а також фактори, що можуть на них впливати, будуть висвітлені у цій роботі у розділі 2, як і особливості структури обох форм білку, локалізація і роль нормального prion-related protein у здоровій клітині і аргументація трьох різних гіпотез про структуру пріонного інфекційного агенту: «чисто білкової», вірусної і мультикомпонентної.  

Пріони викликають у людини і ссавців ряд хвороб: хворобу Кройцфельда — Якоба, Куру, синдром Герстмана—Штройслера—Шейнкера, фатальне сімейне безсоння, варіабельну протеазо-чутлива пріонопатія, скрепі, губчасту енцефалопатію, енцефалопатії кішок, гризунів, норок, кабанів, кожна з яких асоційована з певним штамом пріонів, обумовленим різної тримірною структурою білка. Захворювання можуть бути здебільшого обумовлені генетично (як фатальне сімейне безсоння), виникати спонтанно або передаватися при споживанні м’яса  та інших залишків інфікованих ссавців. Опис симптоматики, причин і відмінностей даних хвороб, а також шляхів зараження і заходів профілактики зараження охоплює розділи 4 і 5.

Окрім пріонів ссавців, у даній роботі у розділвх 6-8 будуть розглянуті пріоноподібні аномальні білки мушок-дрозофіл, дріжджів та різушки Таля, які, на відміну від пріонів ссавців, не чинять однозначно негативного впливу на життєдіяльність вище згаданих організмів. Природа цих білків відрізняється від PrP, а роль як нормальної, так і пріонної форми, є специфичною для кожного з цих організмів.

Завершують роботу висвітлення сучасних хімічних і біологічних методів діагностики пріонних інфекцій, їхніх переваг і недоліків, а також потенційних шляхів полегшення стану хворих, подовження інкубаційного періоду і життя хворих після прояву хвороби.