Трансплантаційний імунітет

[pic 1][pic 2][pic 3][pic 4][pic 5][pic 6][pic 7][pic 8][pic 9]

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ

[pic 10]

[pic 11][pic 12][pic 13][pic 14][pic 15][pic 16][pic 17][pic 18]

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ

[pic 19]

Дослідження в галузі імунобіології трансплантації значно розшири-ли уявлення про значення і функціонування імунної системи. Внаслі-док вивчення відторгнення шкірних трансплантатів у мишей було ві-дкрито явище імунної толерантності, головну систему гістосумісності (МНС) та отримано основні відомості про функції

Т-лімфоцитів, яким належить провідна роль у трансплантаційному імунітеті.

Велике зна-чення мали ці дослідження і для клінічної трансплантології.

[pic 20][pic 21]

[pic 22][pic 23][pic 24][pic 25][pic 26][pic 27][pic 28][pic 29]

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ-2

[pic 30]

Методи сучасної хірургії дають змогу пересаджувати будь-які орга-ни. Однак

незважаючи на досконалу техніку пересаджування, поки що не подолано

перешкоду на шляху розвитку трансплантології – біо-логічний бар’єр у вигляді трансплантаційного імунітету. Трансплан-таційний імунітет – це реактивність клітин імунної системи, що спрямована проти чужорідних антигенів, експресованих на

поверх-невих мембранах клітин трансплантата, і зумовлює їх руйнування та

відторгнення трансплантата.

[pic 31][pic 32]

[pic 33][pic 34][pic 35][pic 36][pic 37][pic 38][pic 39][pic 40]

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ-3

[pic 41]

У медичній практиці найпершим і найпоширенішим різновидомтрансплантації тканин є переливання крові. Для запобігання руйну-ванню введених еритроцитів аглютинінами, що містяться в крові, проводять перевірку на сумісність груп крові донора і реципієнта за антигенами систем АВО і КЬ. Оскільки кількість зазначених еритро-цитарних антигенів є невеликою (4 головних АВ0-типи та 2 Rh-типи), то це здійснюється відносно легко.Слід зазначити, що ця процедура значно ускладнюється в разі пе-ресаджування тканин та органів, що містять клітини з ядрами. Ядро-вмісні клітини експресують антигени системи МНС (НLА у людини та Н-2 у миші), що є полігенною і поліморфною (див. Розд. 5). Імунна ві-дповідь проти антигенів МНС майже завжди призводить до відторг-нення трансплантата. Антигени, що відповідають за відторгнення ге-нетично

чужорідних тканин, називають антигенами гістосумісності (антигенами тканинної[pic 42][pic 43]

сумісності), або трансплантаційними анти-генами.

[pic 44][pic 45][pic 46][pic 47][pic 48][pic 49][pic 50][pic 51]

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ-4[pic 52]

[pic 53]

Антигени гістосумісності є в усіх клітинах, але їх кількість у різних тканинах неоднакова. У людини найбільша їх кількість міститься в лімфоїдній тканині селезінки і лімфовузлах. Інші органи за низхідною концентрацією в них антигенів системи НLА розміщуються у такому порядку: печінка, легені, кишки, нирки, серце, шлунок, аорта, мозок. Найменше НLА-антигенів на кришталику ока та еритроцитах. Водно-час на мишачих еритроцитах антигени системи Н-2 експресовані до-сить компактно. Із клітинних органел антигени МНС у найбільшій кі-лькості містяться в цитоплазматичних мембранах.

[pic 54]

[pic 55][pic 56][pic 57][pic 58][pic 59][pic 60][pic 61][pic 62]

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ-5

[pic 63]

У дослідженнях з використанням мишей чистих ліній, яким пере-саджували шкіру в межах інбредної лінії, між представниками різних ліній та їх гібридів були відкриті генетичні закони трансплантації (G. D. Snell). Трансплантати, пересаджені мишам усередині лінії (від АА до АА та від ВВ до ВВ), приживаються, а пересаджені

мишам різних ліній (від АА до ВВ та від ВВ до АА) – відторгаються. Тканини від обох батьківських ліній після пересаджування гібридам першого покоління (від АА і ВВ до (АхВ)F1) приживаються, тоді як тканини гібридів F1відторгаються тваринами обох батьківських ліній (рис. 84). 3 цих за-кономірностей випливає, що антигени системи МНС успадковуються кодомінантно.[pic 64][pic 65]