Світові проблеми техногенного спустелювання

Світові проблеми техногенного спустелювання

Вступ

Земельний фактор, як і повітря, вода, біосфера, сонячна енергія, є найважливішою складовою навколишнього природного середовища. Земна твердінь (суходіл) виконує значну кількість необхідних і незамінних функцій. Перш за все, земля є місцем розселення і проживання людей та переважної більшості видів рослинного і тваринного світу, інших живих організмів. Вона створює необхідні матеріальні умови для життєдіяльності та відпочинку людини, виступає важливим, а для деяких видів діяльності (сільське і лісове господарство) і основним засобом виробництва і, одночасно, предметом праці, є фактором біологічної продуктивності, базою продовольчих і сировинних ресурсів. За своїми властивостями земельні ресурси характеризуються як вичерпні, обмежені і частково відновлювані. В той же час, за підрахунками вчених, площа земельних ресурсів світу, в розрахунку на одну людину, щорічно скорочується на 2%, а площа продуктивних угідь - на 6-7%. Коефіцієнт забезпеченості земельними ресурсами (Кн), який являє собою відношення середньої густоти населення даної країни до середньої світової густоти населення, коливається від 36,0, наприклад, у Мальті, 10,4 - в Японії, 8,5 - у Великій Британії, 8,0 - у Німеччині, до 3,4 - у Франції, 3,0 - у Китаї, 0,8 - у США і 0,3 - в Аргентині. Для України цей коефіцієнт дорівнює 2,8, що ставить її в один ряд з країнами з досить високим «тиском» на землю.

До одних з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища можна віднести опустелювання. Опустелювання — це процес безповоротної зміни ґрунту і рослинності й зниження біологічної продуктивності, який в екстремальних випадках може призвести до повного руйнування біосферного потенціалу і перетворення території в пустелю.

Опустелювання – це не тільки про пустелі, і воно відбувається не тільки в Африці.

Опустелювання являє собою процес, при якому пустельні умови розвиваються в результаті деградації, переважно через значне зниження продуктивності грунтів. До найбільш уразливих територій відносяться регіони з аридними, субаридними та сухими кліматичними умовами, які дуже чутливі до діяльності людей та тварин, а також до зміни клімату. Ґрунти стають еродованими та засоленими, вони втрачають свою здатність утримувати вологу, знижується рівень ґрунтових вод, рослинний покрив зменшується або зовсім зникає.

За даними ООН, посушливі землі займають 30% земної поверхні у понад 100 країнах світу, і на цих землях нині проживає 2 млрд людей. За підтвердженням сценарію, пропонованого ООН з урахуванням нинішніх темпів спустошення, до 2025 року кожен п’ятий житель Землі проживатиме на території, схильній до посухи. На даний момент у всьому світі деградовано понад два мільярди гектарів продуктивних земель, і ми продовжуємо деградувати додатково 12 млн. Га щорічно

Деградація земель та опустелювання вже давно набули глобального виміру та є одними з найбільших викликів для сталого розвитку людства,спричиняючи серйозні проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру, включаючи голод та вимушену міграцію населення.

Причини та наслідки опустелювання

Причини опустелювання є як природні (тривалі засухи, засалення грунтів, переважання легких грунтів, зниження рівня грунтових вод, вітрова та водна ерозія), так і антропогенні (зведення лісів, пере випас тварин, інтенсивне розорювання грунтів, нераціональне водовикористання). Як правило, опустелювання зумовлює одночасна дія декількох чинників, що значно погіршує екологічну ситуацію.

На території, яка піддається опустелюванню, погіршується властивості грунтів, гине рослинність, засолюються грунтові води, різко зменшується біологічна продуктивність, а відповідно, знижується