Ідеологія

Студентка групи ПВ – 37

Михнич Мар’яна

ІДЕОЛОГІЯ

В теперішньому суспільстві ідеологія відіграє ключову  роль  та набула надзвичайої ваги,  адже саме вона формує спільну свідомість людства.

 Конституційний принцип (ст. 15 Конституції України): жодна ідеологія не може визнаватися у якості обов’язкової. Цей принцип закріплює рівність ідеологій в українському суспільстві. Відсутність єдиної або обов’язкової ідеології не можна розуміти, у тому сенсі слова, що органи державної влади взагалі діють незалежно від будь-яких ідеологічних принципів, або знаходяться понад ідеологічною боротьбою у суспіль стві.

Наявність розмаїття, плюралізму ідеологій у соціальній, правовій державі з одного боку – це показник її демократичності, відкритості різним ідейним поглядам, теоріям, повагою до ідеологічних спрямувань окремих соціальних груп. А  з іншого – завдяки політичним ідеологіям, які заперечують одна одну, сучасні  владоможці досягли найвищого свого рівня розвитку (глобалізації), що свідомо створює спотворену свідомість мас і цинічно грабує та принижує все людство «новітнім» рабським суспільством.

Ідеологічна функція держави повинна бути  спрямована на форму вання політичної та правової свідомості громадян, утвердженню цінностей правової держави та громадянського суспільства, єдності народу. У державі єдина національна правова система, тому тут украй необхідна і єдина, загальна, домінуюча правова ідеологія. Законодавство не може ґрунтуватися на різних типах правових ідеологій на користь тим чи іншим соціальним силам суспільства і потребам конкретної життєвої ситуації, яка, як правило, обмежена часовими і просторовими вимогами. Тому потрібна офіційна державна правова ідеологія, якої, на жаль, сьогодні в державі не має.

          Відсутність державної ідеології призводить до того, що у  внутрідержавному житті бачимо економічну стагнацію, розшарування населення на купку надбагатіїв-олігархів та більшість, яку кинуто за реальну межу бідності, брутальне порушення прав людини, відсутність демократії та свободи слова, ігнорування чинного законодавства. У зовнішній політиці проголошена сумнозвісна багатовекторність, згідно з якою уже названо добрих півтора десятка “стратегічних партерів”, а насправді – Україна не має власної чіткої міжнародної політики. Її лідери публічно висловлюються за європейський вибір, а на ділі всією душею тягнуться до Росії і всіляко сприяють посиленню її впливу на Україну. 

Правовий нігілізм наскрізь пронизав політичну систему держави. Безкарність стимулює організовану злочинність та корупцію. Зневіра простих громадян у справедливість і законність сіє песимізм і розчарування в суспільстві. Вище керівництво в державі, щоб утримати ситуацію під контролем, намагається сконцентрувати основну владу в одних руках – Президента, – все більше штовхаючи країну до авторитарного режиму, від якого недалеко і до тоталітаризму

Відголоски радянської   ідеологічної спадщини сьогодні, на мою думку, у відчутті безправності громадян та відсутності звички (вміння, бажання, психолого-правової готовності) відстоювати свої права.

Сучасна ідеологія повинна бути повязана із утвердженням у правовій свідомості громадян України нових правових правил, які здатні гарантувати юридичні стандарти сучасних суспільних відносин.

Держава, поважаючи волю більшості, має захищати основні права окремих людей і груп, що складають меншість. Захищати такі основні права людини, як свобода слова та віросповідання, право на створення організацій і повномасштабної участі в політичному, економічному та культурному житті суспільства. Має бути прояв терпимості, налагодження співпраці та досягнення компромісу.

В першу чергу ідеологія потрібна - як програма дій для тих, хто ставить перед собою амбітну мету вивести країну з кризи. Для тих, хто задає фарватер і прокладає шлях. Ця ідеологія повинна визначатися трьома словами: духовність, достаток, безпека.

Духовність - як об'єднуючі засади  суспільства, що виражаються у вигляді моральних цінностей і традицій, сконцентрованих, в першу чергу, у  вченні Православної Церкви, культурі, історії, високих зразках мистецтва.. У нашому випадку це єдино можливий шлях до примирення країни, подолання розколу, відтворення єдності, побудований  на віковічних підставах віри, традиції і великої культурної спадщини.