Я - європеєць

Я живу в Україні, а Україна розташована у самому центрі Європи.  Отже, я - європеєць, бо я - громадянка найбільшої європейської держави. Але чи є Україна європейською державою, чи ми належимо до Європи лише географічно? Чи можу я назвати себе європейцем? Складні і неоднозначні питання. На мою думку, бути європейцем – це не тільки жити у європейській частині материка,  європейцем треба ще й стати. Це довгий та складний процес, але навіть маленькі кроки ведуть нас у правильному напрямку. Викинути недопалок або папірець у смітник, а не додолу – це перший крок  Розмовляти у своїй країні державною мовою – другий крок (німці розмовляють німецькою, французи – французькою, росіяни – російською, і це природно). Вивчати іноземні мови – третя сходинка до Європи. Бути європейцем – це значить бути людиною високої культури, освіченості. Жити за європейськими стандартами, але при цьому добре знати історію і традиції свого народу. Ми як ніхто маємо гордитися своєю країною! І якщо ми будемо вважати себе українцями, то одночасно станемо і європейцями.

Вступ України до Європейського союзу – процес болісний та складний. Але це сприятиме покращенню нашого культурного і економічного розвитку. Надасть можливість Україні, якій всього двадцять три роки, іти в ногу, розвиватися, набиратися досвіду у досвідчених європейських держав. Зменшить відтік «мізків» із України, люди не будуть виїжджати на заробітки за кордон і працювати на благо своєї Вітчизни.  Розширить можливості для молоді у здобутті якісної освіти та отриманні гарної роботи за фахом, а значить і гідного заробітку та оплати праці на високому рівні. Всі українці зараз, як ніколи, хочуть впевненості у майбутньому, хочуть вірити, що завтрашній день  принесе мир, спокій та добробут у їхні оселі, батьки матимуть гідну і достойну старість.

Але ми не потрібні у високорозвиненій Європі із таким низьким рівнем виховання, який присутній у нас на сьогоднішній день, із такою неповагою і ігноруванням законів, із таким небажанням працювати. Ніхто не прийде і не зробить все за нас. І будувати європейську державу потрібно самим. Починати треба з наведення порядку у своїй свідомості, своїй душі, родині і т.д. Для цього є багато можливостей, лише треба захотіти і докласти зусиль, бо все велике починається з маленького.

Що ми можемо зробити для того, щоб Україна стала ближчою до Європи? Ми можемо не смітити на вулиці. Це зовсім неважко, а принесе значний результат. Поступатися місцем  людям похилого віку  у громадському транспорті, ввести в повсякденне мовлення слова «дякую» і «будь ласка», іноді промовчати та стримати емоції, коли хтось образить. Ми повинні бути терплячими, ввічливими, вдячними до людей, поряд з якими ми живемо, і до країни, в якій мешкаємо.