Донеччина: подальші кроки на стабілізацію

Іванова Д. В.

2 курс УжНУ

Донеччина: подальші кроки на стабілізацію

Події що відбуваються зараз на Сході України привернули значну увагу та співчуття, мабуть, всього світу, але треба шукати відповіді та рішення цього конфлікту. Ця тема є актуальною особливо в теперішній час, хоча проблема Донеччини у соціальній нерівності поглядів накопичувалася уже на протязі довгого часу і лише зараз ця «пухлина» дала про себе знати. І в цьому, навіть, неможна знайти винного. Хоча спочатку, насправді, треба знайти причини цього конфлікту. І ці причини, насамперед, лежать у соціальній сфері, в людях. Адже, світ існує для людини, а людина для миру у світі. Існує лише проблема в певному розумінні та сприйнятті того що відбувається довкола.

Обираючи дану тему, хотілось би викласти про наболіле, мабуть, вже всієї країни. Занадто багато впало не плечі українців в останні роки. Спочатку майдан, Небесна сотня, окупація Криму, війна на Сході, а зараз ще й не підйомні ціни – все це вже зовсім знесилило Україну, її народ. Всі втомилися не жити, а існувати. Вже не говорячи про тих, хто зараз на лінії вогню. Їх стан фізичної, а особливо духовної понівеченості нікому не зрозуміти. А їх рідні?! Страшно навіть уявити. Неможливо навіть наблизитись до відчуття того, хто пережив ці страшні події - знаю на власному опиті.

Питання постає саме про донецький регіон і треба зрозуміти те, що проблема у баченні людей, у їх малому світогляді.  Дуже важко жити, бачити перспективи, йти у майбутнє там, де це ніколи не відбувалось. У цьому вся проблема Донеччини. Люди там не знають що таке життя, краса, майбутнє, вони все ще існують у «комуністичних», сірих буднях.

Слід розуміти, що ключ до подальшого розвитку регіону, його економіки, відновлення різних структур лежить, насамперед, в людях.

Ця тема є особливо актуальною, але треба глибоко дослідити причини, щоб передбачити можливі наслідки і можливості подолання цього конфлікту. Тому особливу увагу треба звернути на такі процеси, а саме на:

• історичні особливості формування населення Донецької області, формування їхньої думки крізь історію;
• сучасні сепаратистські погляди Донеччини, як підґрунтя конфлікту;
• реакція на майдан та початок суперечки в квітні 2014 року та чому неможливо було завершити все ще у Слов’янську;
• реальність на відвойованих українських територіях. Думки місцевого населення;
• пропозиції та подальші кроки на стабілізацію району.

Глибоко аналізуючи стан та процеси, які відбувалися та відбуваються на Донеччині хотілось би нарешті визначити, що буде відбуватися та якими методами та засобами можна покращити подальший розвиток області.

Історичні особливості формування населення Донецької області, формування їхньої думки крізь історію

Проблему протистояння двох «духів», поглядів, розуміння, яка склалася між українським та російським населенням на Донеччині, можна досліджувати з історії. Так, до 60-70-х рр. ХІХ ст. в Донецькій області проживало виключно українське населення, яке займалося сільським господарством. З 70-х рр. ХІХ ст. в Донбасі  починається розвиток металургійної та гірничодобувної промисловості. Українське населення на заводи не йшло, тому що мало землю і самостійно могло себе нагодувати. З Росії на заводи Донбасу прийшли безземельні селяни. Тоді вперше відбулася нерівність – українське село та російське робоче місто, але за чисельністю переважало сільське населення.

Революція 1917 р. повністю змінила звичний побут. . Починається створення сільських національних рад за ініціативи більшовиків.  Були організовані українські, німецькі та грецькі національні ради. Росіяни своїх рад створити не змогли, оскільки російське населення в сільській місцевості не мало переваги за чисельністю. Радянська влада взяла курс на індустріалізацію, але українців бажаючих йти працювати на заводи, не було, оскільки всі займалися сільським господарством та мали землю. Тоді було прийнято рішення витіснити українських селян в міста, позбавляючи землі. Почався процес розкуркулювання.  Позбавлені всієї власності люди вимушені були йти працювати на заводи. Але із загостренням та початком активного процесу розкуркулювання - повністю забирали землю і власність селян, це спровокувало великий супротив українського населення. «Міра боротьби» була повне вилучення продуктів для знищення «буржуазного куркульського елементу». Саме цей процес пізніше назвали - «Голодомор». Це була дійсно спланована політична акція, котру радянська влада застосувала до українців, як особо «каральну міру» через супротив українського селянства [1].