Третя симфонiя Б. Лятошинського в ракурсi проблеми "Митець i Влада"

ТРЕТЯ СИМФОНІЯ Б. ЛЯТОШИНСЬКОГО

В РАКУРСІ ПРОБЛЕМИ «МИТЕЦЬ І ВЛАДА»

(СУЧАСНІ МУЗИКОЗНАВЧІ Й ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ)

Б. Лятошинський як одна з ключових фігур у світовій музичній культурі ХХ ст. сукупно з Д. Шостаковичем, Б. Бартоком, К. Шимановським та А. Онеггером; композитор, який вписує музику України в загальноєвропейський контекст. Автор блискучих симфонічних партитур, вокальних та інструментальних творів, вдумливий педагог, що виховав плеяду талановитих учнів (Є. Станкович, Л. Дичко, В. Сильвестров та ін.), самобутній диригент, активний та безкомпромісний громадський діяч.

Формування творчої особистості Б. Лятошинського в напружену епоху соціальних потрясінь, результатом чого став складний творчий шлях композитора. Б. Лятошинський як композитор-новатор, що збагатив жанрово-стильову палітру української музики, розширив її концептуально-тематичні обрії й діапазон виражальних можливостей. Творчі успіхи композитора, що межували з несправедливістю з боку критиків.

Б. Лятошинський - один з найбільш різнопланових композиторів ХХ ст.- 2 опери, 5 симфоній, 4 струнних квартети, ряд кантат, хори а’capella, твори для фортепіано тощо. Існує проблема кількості годин у курсі української музичної літератури в навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації для осягнення глибини і складності творчого спадку композитора, що особливо стосується часу, відведеного на вивчення Третьої симфонії – одного з найскладніших і найглибших творів автора. Наявні численні публікації щодо різних аспектів творчості митця (М. Копиця [4; 5], М. Гордійчук [2; 3], С. Бобринська [1] та ін..). Розглядання Третьої симфонії майже неможливо в другій редакції як характерна і застаріла тенденція наукової й педагогічної літератури радянської доби. Була спроба оновленого погляду на колізії симфонії в роботах М. Копиці. Поступова переоцінка концепції Третьої симфонії, зміщення акцентів на інтерпретацію соціально-політичних подій радянської епохи з плином часу і появою нових матеріалів для вивчення (рукописи першої і другої редакції, протокол пленарного засідання Спілки композиторів України, що відбувся в жовтні 1951 р.). Необхідність більш сучасного викладання теми «Третя симфонія Б. Лятошинського» в курсі української музичної літератури з огляду на вищесказане.

Актуальність роботи полягає в розгляді різних наукових і педагогічних точок зору на аналіз симфонії та історію її розвитку. Мета роботи - виробити сучасну точку зору на концепцію Третьої симфонії саме в педагогічному аспекті, порівнюючи аналіз першої і другої редакцій.

Існувала проблема «митець і влада», що набувала першорядного значення в системі тоталітарного режиму, в якому творив Б. Лятошинський. Критика кращих творів композитора (опера «Золотий обруч», Друга і Третя симфонії), розглядання критиками цих творів як антинародних і формалістичних. Б. Лятошинський як головна жертва «полювання на формалістів» в українській музиці середини ХХ ст.., попри свій могутній талант і постійні новаторські пошуки; нонконформізм митця, що не вписувався в теорію соцреалізму і безконфліктності.

Трагічна доля Третьої симфонії, тривала «заборона» підняття цієї теми як з боку влади, так і з боку рідних Б. Лятошинського, які не бажали торкатися болючого для композитора питання. Перебування партитури першої редакції в архівах; водночас широке виконання другої редакції. Звертання майже всіх музикознавців, за винятком М. Гордійчука і М. Копиці, до аналізу тільки другої редакції.

Історія виконання першої редакції симфонії. 1940 р. – формування задуму твору; 1948 р. – закінчення симфонії у клавірі. Виконання першої редакції з епіграфом «мир переможе