Ж.Бізе “Кармен”

Ж.Бізе  “Кармен”

        Опера “Кармен” – кульмінація творчості Бізе і одна з вершин всієї оперної музики. Справедливо кажуть, що світ опери був би неповним без “Кармен”!!! Але прем’єра, яка відбулася 3березня 1875року в Паризькому театрі Опера- Комік успіху не мала. Навіть прогресивні парижани не були готові до подібного реалізму на сцені.

Опера написана за одноіменною новелою французького письменника П.Меріме ( лібретисти Л.Галеві, А. Мельяк, а також Бізе). Персонажі твору – цигани, злодії, контрабандисти, робітниці  цигаркової фабрики, солдати, тореадори. Єдиний невинний, чистий образ – Мікаела. Все це було сприйнято, як образа музичних смаків і оперу навіть назвали “аморальною”, а “музику потворною і беззмістовною”. Негативні рецензії і провал “Кармен” Бізе переніс як велику особисту трагедію, що можливо і викликало передчасну смерть композитора через 3 місяці!.

Проте, незабаром опера з великим успіхом обійшла європейські сцени: 1891р.-500разів, 1904р.- 1000р., до 100-річчя з дня народження композитора – 2276р. Збулись пророчі слова Чайковського, що “Кармен” буде найпопулярнішою оперою у світі!

Жанр опери. Драматургія. 

Бізе назвав “Кармен” “комічною оперою”,хоча її зміст позначений глибоким трагізмом (данина традиції зачисляти до комедії любий твір з життя простих людей ). Відповідно в “Кармен” і традиційна для комічної опери структура – чергування завершених музичних номерів з розмовними діалогами ( після смерті Бізе його друг і композитор Ернст Гіро майстерно замінив їх на речитативи).

Але! Залишаючись формально в рамках комічної опери, композитор започаткував новий жанр – реалістичну музичну драму, в якій синтезувалися кращі риси інших оперних жанрів:

1. від великої французької опери – масштабні масові сцени, яскрава театральність

2) від ліричної опери – тонкий психологізм, демократичність музичної мови

3) від комічної – розмовні діалоги,  жанрово-побутові елементи, комічні деталі.

Ідея опери – природне прагнення людини до свободи, щастя. В “Кармен” зіставляються два протилежні життєві устої, два світогляди (Кармен – Хозе), несумісність яких і призводить до трагічного фіналу.

В основі драматургії опери – контрастне  співставлення трагічної любовної драми і оптимістичних, святкових народних сцен.

Реалізм, народність стосуються, насамперед, музичної мови опери. Бізе дуже тонко передав циганський і іспанський народний колорит ( ніколи не був в Іспанії!). Тільки в окремих випадках композитор цитує народні мелодії:

1. хабанера І дії. – на основі кубинської пісні
2. вступ до ІV дії – іспанський танець поло
3. пісня і мелодрама І дії – на ритмі жартівливого танцю coblas.

Вся опера пронизана безперервним симфонічним розвитком завдяки трьом лейтмотивам:

1. лейтмотив рокової пристрасті Кармен
2. лейтмотив кохання Хозе
3. лейтмотив тореадора Ескамільо.

Аналіз опери

Увертюра в концентрованому вигляді накреслює основний задум опери, її рушійні сили і натяк на трагічну розв’язку. В її побудові Бізе відходить від традиційної 3-частинної симетричної форми – це 2-частинна структура, в якій 1ч. значно більша за 2ч. і незавершеність в кінці. І-а частина тематично і образно пов’язана з ІV-ю дією опери (корида, апогей народного свята) – яскраво і ефектно тут проходять тема маршу і приспів з куплетів безстрашного тореадора  Ескамільо. В ІІ-й ч. – несподіваний драматизм - лейтмотив Кармен, що відзначається гостротою збільшених секунд (“циганська гама”) і ладовою нестійкістю. Після напруженого секвенційного розвитку, досягнувши кульмінації вона різко обривається на зм.VII7…