Творення фемінітивів

Загальна інформація

Українському суспільству властиве явище андроцентризму, коли загальний чоловічий рід застосовується на позначення і жінок, і чоловіків і вихідною точкою в мові мислиться чоловік. Спочатку життя жінок було обмежене лише приватним простором. Але згодом вони почали брати участь у державних, громадських, судових та інших справах, тобто стали представленими вже у суспільному просторі. А відтак знадобилися нові слова, щоб їх називати.

Деякі слова утворилися ще у дописемний період. Єдиними винятками, коли жіночі іменники не були утвореними від чоловічих, є кілька прикладів з минулих століть: берегиня, породілля, невістка, вдова, мати, баба, діва тощо. 

Найбільш поширений спосіб творення фемінітивів – суфіксація (додавання суфіксів до маскулінітивів): перукарка, космонавт – космонавтка. Існує більше десятка суфіксів для утворення фемінітивів: -к-, -иц-, -ин-, -ес-, их-, -ниц, -івн-, -ис-,  -ївн-, -ш-, -j-.

Чому в українській мові є фемінітиви. На те є дві причини:

1) уплощині мови як системи,

2) у площині мови як засобу спілкування.

На рівні мови як системи: в українській мові є категорія роду, українська мова флективна (частина значення слова припадає на закінчення: напр.вулиця -і-ю ), є суфікси, які видозмінюють: напр. маленьке (-еньк), учителька (ель, к), монахиня (ин). Що видозмінюють, уточнюють значення кореня. На рівні мови як системи – половина суспільства – це жінки, а значить і потрібні в мові назви для них.

Спочатку життя жінок було обмежене лише приватним простором, тому першими виникли фемінітиви, які називають їх саме у сфері родинного та домашнього побуту, часто за належністю чоловікам, батькам. У 16-17 ст., в тому числі й на наших територіях, Литовський статут узаконив однаковість майнових і спадкових прав усіх жінок та чоловіків. Жінки почали брати участь у державних, громадських, судових та інших справах, тобто стали представленими вже у суспільному просторі. А відтак знадобилися нові слова, щоб їх називати. Саме так влаштована і розвивається мова. Такі слова як заступниця, виборниця, викладачка, домовласниця, професорка були зафіксовані словниками ще на початку минулого століття. Слова учителька , депутатка до тридцятих років наскрізно вживалися в офіційних звітах поряд із їхніми парами маскулінітивами (назви осіб чоловічої статі): учитель, депутат. У 70-х роках 20 ст. академічний тлумачний словник української мови в 11 томах містить понад 700 фемінітивів. Жінки важливі для української картини світу, а значить мають бути видимими і в мові.

Способи утворення фемінітивів:

1. Основоскладання: медична сестра - медсестра
2. Словоскладання: жінка-лікар, жінка-депутат, дівчина-герой. Але цейспосіб втрачає популярність. Краще сказати лікарка, депутатка, героїня.
3. Суфіксація (найбільш поширений спосіб): перукар – перукарка, космонавт – космонавтка. Існує більше десятка суфіксів для утворення фемінітивів: -к-, -иц-, их-, -ин-, -ниц, -івн-, -ис-, -ес-, -ївн-, -ш-, -j-.

На сьогодні найпродуктивнішими є чотири суфікса: -к-, -иц-, -ин-, -ес-.

Найбільше за всіх використовується суфікс -к-: спікерка, міністерка,лікарка.

Якщо імен. Чоловічого роду закінчується на -ник або -ень, використовуємо суфікс -иць: розвідниця, очільниця. Суф.-ин сполучаємо з імен. Що закінчуються на -ець та загалом на приголосні:монахиня, фахівчиня, продавчиня. І саме ці суфікси можна додавати до слів, які закінчуються на -ія, -логія, -лог: металургиня, філологиня, щоб утворювати назви жінок у сфері науки.

Фемінітиви роблять жінок «видимими» у мові, сприяють успішності жінок, а це зміцнює економіку. Сприяють подоланню застарілої андроцентричної мовної норми і допомагають мові швидше відобразити важливі суспільні події, для мовної економії часу та лаконічніше висловити думку.

Фемінітиви властиві українській мові, – говорить Олена Малахова, експертка, радниця з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті Міністерства освіти та науки

Ведучі

Наталя Соколенко

[pic 1]

1x

Політикиня, лідерка, творчиня. Чому фемінітиви – ...