Сексуальні меншини

Сексуальні меншини

Сексуальні меншини – збірний термін, який об’єднує осіб обох статей з мінорними за статистикою варіантами сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. До них відносять гомосексуалів, бісексуалів, а також транссексуалів (для яких тепер досить часто використовується термін «трансгендерні особистості», хоча це і не зовсім точно). Від перших літер цих слів утворено скорочення ЛГБТ, яке також використовується іноді для позначення сексуальних меншин. У поняття «сексуальні меншини» не включаються групи осіб, чиї сексуальні пристрасті визначаються медициною як девіантні або патологічні, або реалізація сексуальних пристрастей яких відбувається не за взаємною згодою двох дорослих дієздатних осіб і тим самим порушує права інших людей, або права тварин, або кримінальне законодавство. Зокрема, до сексуальних меншин не відносяться педофіли, зоофіли, некрофіли.

Водночас слід розрізняти гомосексуальність, бісексуальність та трансгендерність як соціальні, сексуальні та культурні явища минулих епох та феномен сексуальних меншин як чітко оформленої соціальної групи. Якщо перші існували в усі часи, то як соціальна група сексуальні меншини оформились тільки з др. пол. XIX – сер. XX ст. унаслідок зростання самосвідомості ЛГБТ реакції на юридичне та психіатричне стигматування.

Представники ЛГБТ-співтовариства (лесбіянки, геї, бісексуали і трансгендери) заявляють, що ситуація з дотриманням їхніх прав в Україні не покращується, і констатують зниження толерантності по відношенню до них інших представників суспільства. Про це на прес-конференції в УНІАН заявили експерти громадської правозахисної організації “Центр «Наш світ» Андрій КРАВЧУК та Олександр ЗІНЧЕНКОВ. А.КРАВЧУК зазначив, що у 1991 році Україна першою з колишніх радянських республік скасувала кримінальне покарання за добровільні статеві стосунки між дорослими чоловіками. Десять років представники секс-меншин не проявляли себе в суспільстві, але десь з початку 2000-х років розпочався новий етап розвитку ЛГБТ-спільноти України. “З’явились перші організації їх представників, з’явилась якась активність... Водночас почалося зростання гомофобії і цей процес триває до цього часу”, - сказав А.КРАВЧУК. За його словами, з моменту зміни вітчизняного законодавства по відношенню до людей ЛГБТ, тобто за два десятиліття, ситуація значно не змінилася, скоріше погіршилась. “На жаль, наші права залишаються тільки на папері. Наше дослідження показало, що дискримінація в трудових питаннях є досить розповсюдженою. Роботодавець без зайвих слів звільняє геїв та лесбіянок, про яких йому просто стало відомо, а не зовсім через те, що до них є якісь претензії по роботі... Два останні роки, які ми дослідили, показали, що з розвитком нашого суспільства, яке загалом розвивається в напрямку демократичних та ліберальних цінностей, рівень толерантності знижується. На мій погляд, це відбувається через те, що геї та лесбіянки стають дедалі більш видимі. Крім того, важливу роль грає ставлення церкви”, - сказав, зокрема, А.КРАВЧУК. Водночас він зауважив, що не розуміє, чому гомосексуалізм, який не є одним з головних гріхів, викликає у традиційної церкви сильну стурбованість з вимогою заборонити “пропаганду гомосексуальності”. А до “пропаганди гомосексуальності” в Україні зараховують, за словами А.КРАВЧУКА, будь-яку заяву, що ти гей чи лесбіянка. У свою чергу держава, як заявив експерт, повністю ігнорує всі інтереси представників ЛГБТ та їх запити. “Ми намагаємось законодавців переконати, щоб вони ввели хоч якесь згадування про заборону дискримінації по сексуальній орієнтації, щоб держава сказала, що це погано, що так робити не можна. Але положення щодо цього постійно зникає з проекту Трудового кодексу”, - зазначив він. Також А.КРАВЧУК сказав, що держава проігнорувала рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, які також стосувались дискримінації за сексуальною орієнтацією. “Не знаю, чи зміниться щось в найближчому майбутньому, але зміни відбуваються набагато повільніше, ніж нам хотілось і ніж ми очікуємо. Але все ж дещо змінюється. І якщо ми порівняємо стан ЛГБТ, то він найближчий до таких країн, як Румунія, Словаччина, Болгарія. Це все ж краще, ніж в Росії чи Білорусі”, - підкреслив А.КРАВЧУК. Посилаючись на соцдослідження цього року (було опитано понад 1700 респондентів та враховано задокументовані матеріали порушення прав, яких назбиралось понад 220), О.ЗІНЧЕНКОВ повідомив, що було виявлено, що найбільш вразливими сферами порушення прав людини ЛГБТ є: взаємостосунки з правоохоронцями, трудові взаємовідносини і взаємозв’язки з особами, які не наділені офіційною владою, тобто людьми з повсякденного спілкування – сусіди, незнайомці, родичі, сусіди тощо. “Ми такий моніторинг проводимо з 2005 року. Скажу, що особливих змін в цих сферах не відбулося. Ця трійка сфер, де порушуються права людини, вона тримається незмінною і саме в такій послідовності”, - підкреслив експерт. За його даними, з числа опитаних ЛГБТ, які стикалися з міліцією і про орієнтацію яких знали правоохоронці, 77% заявили, що їх права порушили. Найбільше – це порушення на свободу та особисту недоторканність. Більше інформації тут.