Новоросія

Смирнова А.О.

Спроби реалізації проекту Новоросія розпочалася ще за правління Катерини ІІ, яка назвала  Південну Україну –Новоросією, на зразок європейських монархів. Вона повинна була стати плацдармом для російського прориву у напрямі Боспору та Дарданелл, тоді б при вдалому зіткненню обставин, тут була би третя столиця, але після того як Росія програла в Кримській війні мета проекту провалилася.

Взагалі цей регіон, або «Дике поле» почав заселятися з 16 ст. , коли проходила так звана стихійна колонізація. У 17 ст. ця територія належала козакам, тут розташовувалися «Вольності Війська Запорізького».

С ІІ пол. 18 ст. почалася масштабна колонізація території імперським урядом, коли переселяли в більшості своїй росіян, німців, греків, болгар та інших, але поряд з контрольованою , проходило і неконтрольоване заселення території українцями - це була перша причина провалу проекту, оскільки в етнічному складі регіону переважали українці, а не росіяни. Дана тенденція зберігалася лише в селах, в містах була зовсім друга картина, тут переважали росіяни , яких було 45%, а українців лише 17% , євреї займали проміжне місце. Але ми можемо зробити висновок, що і росіяни не становили більшості в південноукраїнських містах.

Наступна причина провалу, на мою думку, що Південь він об’єднав всю територію України, оскільки в планах уряду було бажання побудувати тут третю столицю, про що я вже зазначала В регіоні були промислові центри загальноімперського масштабу тому він був найрозвинутіший з-поміж всіх. На Півдні були порти, Чорноморські та Азовські, які економічно зближували регіон з Західною Європою.

На початку 20 ст. на Полудневій Україні діяли всі партії, об’єднання та організації, які діяли на рівні і в інших регіонах України. Національний рух тут навіть був трішки сильніший, оскільки Південь був більш прогресивним. Тут виникали перші                     « Просвіти», була заснована українська театральна трупа в Єлисаветграді. Отже, з цього можем зробити висновок, що і в даних аспектах проект провалився.

1917 рік вибухнула революція, і до влади на Україні прийшла Центральна Рада на чолі з Грушевським. У губерніях Таврійській, Катеринославській, Херсонській та повітах Півдня радо вітали українську владу. Південь став одним з ключових місць в боротьбі за державність. В регіоні відбувалися різні зїзди, які виступали за українізацію школи, за утворення української армії, за автономію, і саме через останню позицію Росія не бажала припинити військові дії, оскільки тут були сконцентрована вугільна і металургійна промисловість.  

Тимчасовий уряд проводив політику проімперську. За Тимчасовую інструкцією, територія України була розчленована, Центральна Рада контролювала меншу її частину, але після оприлюднення інструкції почалися мітинги, які демонстрували, що домінуюча більшість населення регіонів визнавала політику Тимчасового уряду. ЦР видає третій універсал за яким проголошується влада на 9 губерній, але без Криму. Отже, як ми можемо бачити всі ці події вони зближують Південь зі всією Україною.

Наступним кроком по «поверненню» Півдня до Росії було створення республік: Донецько-Криворізької, Одеської, Миколаївської, республіки Тавриди. Але і цей крок провалився, оскільки вже весною 1918 року німецько-австрійські війська звільнили цю територію від окупантів.