Контрольная работа по "Истории"

2.        Виникнення волоського князівства і його розвиток

На початку XIV ст. низка розрізнених воєводств від Карпат до Дунаю об'єдналася в одну державу зі столицею в Кимпулунгу. У 1324 р. великим воєводою цієї держави був Басараб I, а сама держава стала називатися Царя Роминянська, тобто Румунська країна. Інша назва цього князівства, - Валахія - почала вживатися з XV ст. З самого початку заснування Валахії їй доводилося протистояти натиску королівства Угорщини, залежно від якого волоські землі потрапили ще в XIII ст. Визнаючи себе формально васалом угорської корони, Басараб I зміг проводити зовнішню політику, обстоюючи інтереси Валахії у союзі з Болгарією та Золотою Ордою. Синові Басараба I Ніколає-Олександру (1352-1364) вдалося навіть розширити територію князівства за рахунок трансільванських земель, що належали Угорщині. На противагу прагненням угорської католицької церкви поширити свій вплив на волоські землі в 1359 р. в Арджеші було засновано православну "угро-валаську" митрополію, що мало важливе значення для консолідації держави. Молдавські землі до середини XIV ст. залишалися під владою Золотої Орди, боротьбу з якою у цьому регіоні вели Угорське королівство та Галицька Русь. У ході цієї боротьби у Східному Прикарпатті, в долині річки Молдова, виникло залежне від Угорської корони феодальне князівство, кероване королівським намісником. У 1359 р. внаслідок повстання місцевого населення, очоленого воєводою Богданом, проти угорського короля молдавські землі об'єдналися в єдине князівство. Однак повної самостійності Молдови зберегти не вдалося. Син Богдана Лацьку (1365-1373) змушений був стати васалом польського короля, прийняти католицтво та заснувати у новій столиці Молдавії – Сиреті (першою була Байя) – католицьке єпископство. Католицизм не пустив глибоке коріння на молдавській землі, оскільки основна маса народу, у тому числі й багато бояр, підтримували православну церкву. У 1401 р. і в Молдавії було засновано автономну православну митрополію. Зміцнення Молдавського князівства відбулося наприкінці XIV ст., коли до нього були приєднані землі, які раніше були під контролем Золотої Орди. У XII-XIII ст. території майбутніх князівств Валахії та Молдови були заселені нерівномірно. Влахи воліли селитися на схилах Карпат і в лісових зонах, тоді як степові райони залишалися заселеними. Такому становищу сприяли половці, потім монголо-татари, кочували там, а також те, що самі влахи вели переважно пастуший спосіб життя. Поруч із пасовищним тваринництвом місцеві жителі, зокрема слов'янське населення, займалися землеробством, рибальством, полюванням. У ході відділення ремесла від сільського господарства, розвитку торгівлі у XIII-XV ст. стали з'являтися міста: Кимпулунг, Арджеш, Тирговіште – у Валахії; Романів торг (Роман), Сочава (Сучава), Сірет, Малий Галич (Галац), Яський торг (Яси), Бухарест та інші – у Молдові, через які проходили торгові шляхи до Північного Причорномор'я.

Незважаючи на спустошення, заподіяні монголо-татарськими навали Валахії і особливо Молдови, у XIV-XV ст. в обох князівствах спостерігається економічне піднесення. Розвивається і вдосконалюється землеробство, зокрема виноградарство і садівництво, скотарство (конярство в Молдавії, розведення великої рогатої худоби у Валахії), ростуть старі та виникають нові міста, а разом з ними і внутрішня торгівля, яка зміцнює зв'язки в обох князівствах. Однак ремісниче виробництво в цей період було мало пов'язане з ринком, більшість ремісників працювало на замовлення. У XIV-XV ст. розширюється зовнішня торгівля – з Польщею, Німеччиною, країнами Сходу. Міжнародне значення отримав так званий Молдавський шлях із Кракова через Львів та Сучаву до узбережжя Чорного моря, яким йшла транзитна торгівля між Сходом та Заходом. Міста розташовувалися на господарських землях, тому доходи від ремесла та торгівлі давали молдавським та волоським господарям додаткові ресурси, що сприяло зміцненню центральної влади в обох князівствах.