Шве́йна промисло́вість

[pic 1]

[pic 2]

Шве́йна промисло́вість — галузь легкої промисловості, що виробляє одяг. Основну сировину для швейної промисловості дає текстильна промисловість. Традиції швейної промисловості безпосередньо пов'язані з кравецьким ремеслом і сягають до часів Русі. За середньовіччя, як і пізніше, кравецтво було широко розвинене на українських землях (цехи), і ще до 1918 основною формою виробництва були дрібні кустарні підприємства що нерідко працювали для більших торгових фірм. Кравецтво було найбільше розвинене по більших містах України, передовими осередками швейної промисловості були: Київ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці та інші. У 1950-х pp. в Україні працювало 123 підприємства швейної промисловості, однак її географічне розміщення було дуже нерівномірне. 32% всієї продукції давали підприємства Києва і Харкова. У 1951 — 70 pp. збудовано 10 нових великих підприємств, зокрема в Артемівську (Донецька область), Дрогобичі, Києві, Харкові, Львові, Кропивницькому та Миколаєві. Загальна кількість підприємств збільшилась до 152. Розміщення швейної промисловості і далі досить нерівномірне. Південно-західний район з осередками в Києві і Львові дає близько половини всього виробництва, донецько-дніпровський — 2/6, південний з базою в Одесі — 1/6. Швейна промисловість і надалі переважно скупчена у більших містах. Швейна промисловість посідає друге місце за вартістю виробленої продукції. Її особливість полягає в необхідності постійного оновлення асортименту продукції через зміну моди та смаків. У результаті ввезення в Україну продукції з інших країн, у першу чергу азіатських (Китай, Туреччина, В’єтнам, Індонезія), швейна промисловість пережила період зниження обсягів виробництва. Вітчизняна продукція, що переважно виготовлялася на великих підприємствах, виявилася занадто дорогою та менш сучасною.  Із появою невеликих приватних підприємств, що здатні швидко реагувати на потреби ринку, ситуація дещо покращилася. Зараз значною проблемою для подальшого розвитку виробництва є завезення продукції, що вже була в користуванні («секонд-хенд»). Швейна промисловість у першу чергу зорієнтована на трудові ресурси (як правило, жіночі) та споживача. Тому її підприємства розміщені переважно у великих населених пунктах. Основні види продукції — верхній одяг (пальта та напівпальта, жакети, костюми, піджаки, брюки, плащі, спецодяг). Розміщення більшості підприємств залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого. Так, підприємства текстильної та трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На географію швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості найбільше впливають працересурсний (мається на увазі не тільки наявність та кваліфікація, але й вартість трудових ресурсів) і споживчий чинники. Розміщення окремих виробництв в Україні (наприклад бавовняних тканин) також залежить від надходження імпортної сировини.

Підприємства швейного виробництва:

ТОВ ”Олтекс” є потужним вітчизняним виробником швейних виробів. Завдяки повному технічному переобладнанню у 2002 -2003рр. наша продукція відрізняється високою якістю та конкурентноспроможною ціною. Понад 15 років основними замовниками ТОВ “ОЛТЕКС” є Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, МНС України, Держкомкордон, підприємства Укрзалізниці, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, ДППЗУ «Укрпошта» та ін .

Балтська швейна фабрика знаходиться в місті Балта, що в Одеській області. Фабрика спеціалізується на виробництві робочого одягу та верхнього одягу. Компанія експортує товари в наступні країни: Австралія, Австрія, Канада, Німеччина, Нідерланди, Польща, Великобританія, Сполучені Штати