Гончарство

Гончарство

Гончарство одне з найстаріших ремесел людини. Зародилося гончарство ще

в кам'яному столітті. Можна стверджувати ще до оволодіння людини вогнем вона

почала формувати з глини предмети потрібні для вжитку.

   Під палючим сонцем ці предмети набирали певну міцність і мали певну

цінність. Такими предметами могли бути ємкості для пожитків та амулети.

А вже з освоєнням людиною вогню на великій кількості стоянок вчені

виявили сліди гончарного посуду та подобу людської фігурки.

   На території України сліди гончарства археологи датують 7-6 тисячоліття

до н.е.

   Трипільська культура V-III тисячоліття до н.е., охоплює лісостепову

територію України від Дніпра до Карпат дуже багата гончарні вироби

ручної роботи без застосування гончарного кола. Гончарні вироби

трипільців були витворами мистецтва. Кераміка тут орнаментована з

проявом філософії спостереження навколишнього середовища, природних

стихій (можливо містики). Трипільці розмальовували поверхні, але і

робили рельєфний малюнок. При розписі вживали білий колір по сірому,

чорний, червоний і коричневий.

    З використанням гончарного круга гончарство стає потаемнічім промислом,

вже накопичуються кращі навики і уміння, створюються родові таємниці.

Твори гончарів мають прикладне та художнє примінення. Посуд в інтер'єрі

приміщення та сервіровці столу відіграє важливу роль.

   Українська кераміка, незважаючи на довголітнє розчленування народу

різними окупантами, має характерну спільну всім школам національну

самобутність. Характерну для центральних областей Слобожанщини, західних

областей та Буковини і Закарпаття.