Стан та перспективи інноваційного розвитку авіабудівної галузі України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економіка та організація інноваційної діяльності ”

на тему: «Стан та перспективи інноваційного розвитку авіабудівної галузі України»

Виконала:

Науковий керівник:

Оцінка за національною шкалою __________________

Кількість балів ______________ Оцінка ECTS_______

КИЇВ – 2021

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АВІАБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ

1.1 Сутність та основні фактори сталого розвитку економіки

1.2 Значення інноваційної діяльності авіабудівних підприємств у сталому розвитку економіки

1.3 Об’єкти інтелектуальної власності як результати інноваційної діяльності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АВІАБУДІВНОГО СЕКТОРУ ПРОМИСЛОВОСТІ

2.1 Загальна характеристика авіабудівного сектору економіки

2.2 Динаміка основних показників діяльності авіабудівного сектору економіки

2.3 Аналіз стану та результатів інноваційної діяльності підприємств авіабудівної галузі

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АВІАБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Шляхи активізації інноваційного розвитку авіабудівних підприємств

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  

ВСТУП

Сучасна світова економіка переживає трансформацію в єдине ринкове поле при тісній співпраці країн. Інтеграція України на світовий ринок передбачає пошук власної ніші українськими компаніями та форми співпраці з іншими агентами на міжнародному ринку.

Авіабудування належить до стратегічних напрямів економічного розвитку України. Перспективи сектору обумовлені наявністю замкнутого технологічного циклу виробництва літаків; експлуатаційні характеристики вітчизняного повітряного судна, що дозволяють використовувати його в нестандартних умовах. Важливість авіаційної галузі для економіки країни полягає не тільки в її позитивному впливі на розвиток суміжних галузей економіки, але також у підтримці та створенні висококваліфікованих робочих місць. Однак, як високотехнологічна галузь, глобальна авіаційна промисловість дуже динамічна: зростання екологічних та експлуатаційних вимог, запозичення державної авіаційної техніки у будівництві військових літаків та навпаки. Крім того, світовий ринок авіабудування через глобалізацію переживає соціальні, енергетичні, екологічні та інші суперечності. В контексті загальних ускладнень варто відзначити внутрішні проблеми української авіаційної галузі, пов’язані зі значним зношенням основних фондів, відсутністю оборотних коштів тощо. В цих умовах стає актуальним обґрунтування напрямків трансформації авіаційної галузі в Україні в контексті сучасних інтеграційних процесів у світовій економіці.

Тенденції розвитку світового літакобудування розглядаються в працях Дж. Венсвіна, Г. Вільямса, С. Вінстона, Г.А. Кривова, С.А. Моррісон, Ю. Приходько, А. С. Соколова та ін. авторів. По-перше, відбувається трансформація в структурі ринку авіабудівництва, а отже, аналізуються стратегії основних ринкових агентів. Проблема розвитку українського авіабудування розглядається у контексті підвищення конкурентоспроможності авіаційних підприємств [1], стимулювання інвестиційних процесів [2], сприяння створенню інновацій [3], пошуку шляхів реструктуризації [4] чи аналізу загальних напрямів розвитку [5; 6]. При окресленні перспектив вітчизняного авіабудування автори переважно виходять з наявної тенденції розширення попиту на світовому ринку на літаки. Пропозиції щодо удосконалення розвитку галузі стосуються пошуку джерел інвестування [7; 2] та підвищення ролі державного регулювання [5; 8], удосконалення маркетингової складової менеджменту [6], змінювання організаційної форми авіапідприємств [4; 6], зниження впливу внутрішніх чинників гальмування розвитку шляхом удосконалення менеджменту [4; 9]. Однак, на мою думку, розвитку авіаційної галузі в Україні неможливо досягти шляхом окремого подолання внутрішніх суперечностей, що передбачає автономний розвиток вітчизняної промисловості, а лише в поєднанні з кооперативними процесами на світовому ринку авіабудування.