Настроювання комп’ютерів для їх роботи у мережі на прикладі ОС Windows (Linux)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра комп’ютерних наук

Звіт

Про виконання лабараторних робіт

з предмету «Комп`ютерні мережі та хмарні технології»

Виконав:

Студент 2КН-23б

Перевірив:

Вінниця 2023

\Лабораторна робота №1

Тема: Настроювання комп’ютерів для їх роботи у мережі на прикладі ОС Windows (Linux).

Мета: Вивчення, настроювання та досліджування основних мережевих компонентів ОС Windows. Настроювання параметрів мережевого оточення.

Сучасні комп'ютерні мережі є необхідною складовою інфраструктури в багатьох аспектах нашого життя. Вони використовуються для забезпечення зв'язку, обміну інформацією та доступу до Інтернету. Успішна робота мережі залежить від правильного налаштування ключових елементів, таких як маска підмережі, DNS (Domain Name System), шлюз та IP-адреси.

Метою цієї лабораторної роботи є глибокий аналіз та розуміння важливих аспектів мережі, які включають в себе:

Маска підмережі (Subnet Mask):

Призначення: Маска підмережі визначає обсяг підмережі та кількість доступних IP-адрес для пристроїв в мережі.

Формат: Зазвичай подібна до 255.255.255.0, де "1" біти визначають мережу, а "0" - хостів.

Приклад використання: Маска 255.255.255.0 для IP-адреси 192.168.1.10 вказує, що перші 24 біти використовуються для ідентифікації мережі, а останні 8 біт - для адрес хостів (в даному випадку, до 254).

DNS (Domain Name System):

Призначення: DNS дозволяє замість числових IP-адрес використовувати зрозумілі доменні імена для доступу до веб-ресурсів.

Робота: При введенні URL, ваш пристрій відправляє запит на DNS-сервер для перетворення доменного імені в IP-адресу.

Приклад використання: DNS перетворює "www.facebook.com" у відповідну IP-адресу, щоб ви могли отримати доступ до Facebook.

Шлюз (Gateway):

Призначення: Шлюз вказує пристрою шлях до зовнішньої мережі, наприклад, до Інтернету.

Роль: Він аналізує адресу призначення та визначає, чи вона в мережі, чи на зовні.

Приклад використання: Якщо ви відправляєте електронний лист, шлюз розповідає, яким шляхом доставити його на віддалений сервер.[4]

IP-адреса (Internet Protocol Address):

Призначення: IP-адреса ідентифікує пристрої в мережі, дозволяючи їм спілкуватися один з одним через Інтернет.

Формат: Він складається з чотирьох чисел, що розділені крапками (наприклад, 192.168.1.1).

Публічні та приватні IP: Публічні IP-адреси ідентифікують пристрої в Інтернеті, тоді як приватні IP-адреси використовуються для пристроїв у внутрішній мережі, і їх не можна прямо доступати з Інтернету[1]

Мережеві параметри включають IP-адресу, маску підмережі, шлюз, DNS-сервери та інші налаштування, які дозволяють пристрою з'єднуватися і взаємодіяти в мережі.[3]

1. Отримання IP-адреси:

Статичний метод: IP-адреса вручну призначається адміністратором. Цей метод використовується для фіксованих налаштувань пристроїв у мережі і не потребує DHCP-сервера.

Переваги:

Стабільність: IP-адреси залишаються незмінними, що дозволяє простіше управляти мережею та визначити налаштування для кожного пристрою.

Контроль: Адміністратор має повний контроль над призначенням IP-адрес та інших параметрів.

Недоліки:

Складність налаштування: Вимагає ручного введення IP-адрес і інших параметрів на кожному пристрої, що може бути часоємним та призводити до помилок.

Важкість управління великими мережами: Великі мережі можуть стати важкими