Звіт з практичних робіт з «Операційні системи»

Мінестерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський електромеханічний коледж»

Звіт

з практичних робіт

з навчальної дисципліни

«Операційні системи»

КЕМК.ПР КСМ 10.01.00

Виконав студент

Групи 318КСМ-А

Дуліч Д. В.

Перевірив викладач

Мигрин А. О.

Київ 2020[pic 1]

[pic 2]  2. Знайти додаткові матеріали окрім приведених (надати режим доступу до них(посилання або  адресу книги)).

Монолітні системи

  Монолітні ОС - пряма протилежність мікроядерний ОС. У монолітної ОС, дуже важко видалити один з рівнів багаторівневої модульної структури. Додавання нових ф-ций і зміна існуючих для монолітних ОС вимагає хорошого знання всієї архі-тектури ОС і великих зусиль. Тому більш сучасний підхід до проектування ОС, який може бути умовно названий як «клієнт-серверна» технологія, дозволяє в біль-шей міру і з меншими затратами реалізувати принципи проектування ОС.

  Модель клієнт-сервер передбачає наявність програмного компонента, що є споживачем будь-якого сервісу - клієнта, і програмного компонента, службовця пос-тавщіком цього сервісу - сервера. Взаємодія між клієнтом і сервером стандарти-зіруется, так що сервер може обслуговувати клієнтів, реалізованих різними спосо-бами і різними розробниками. Головною вимогою є використання едінооб-різного інтерфейсу.

  Инициатором обмена является клиент. Он посылает запрос на обслу-живание серверу, находящемуся в состоянии ожидания запроса. Модель клиент-сервер является удобным концептуальным средством ясного представления ф-ций того или иного программного элемента в какой-либо ситуации, нежели технологией. Эта модель успешно применяется не только при построении ОС, но и на всех уровнях программного обеспече-ния и имеет в некоторых случаях более узкий, специфический смысл, сохраняя, естествен-но, при этом все свои об­щие черты.

  За підтримки монолітних ОС виникає ряд проблем, пов'язаних з тим, що все ф-ція макроядра працюють в єдиному адресному просторі. 1 - це небезпека виникнення конфлікту між різними частинами ядра; 2 - складність підключення до ядра нових драй-веров. Перевага микроядерной архітектури перед монолітною - кожен компонент системи являє собою самостійний процес, запуск або зупинка якого не відбивається на працездатності інших процесів.

[pic 3]

Системи з мікроядром

  Мікроядро - це min стрижнева частина ОС, яка служить основою модульних і переносяться розширень. Існує думка, що більшість ОС наступних поколінь будуть обла-дати мікроядра. Але є маса різних думок з приводу того, як слід організовує-вати служби ОС по відношенню до мікроядра: як проектувати драйвери вуст-в, щоб домогтися найбільшої ефективності, але зберегти ф-ції драйверів, максимально неза-висимо від апаратури, чи слід виконувати операції, що не належать до ядра, в просторі ядра або в просторі користувача; чи варто зберігати програми наявних підсистем (наприклад, UNIX) або краще відкинути все і почати з нуля.

  Основна ідея, закладена в технологію мікроядра, полягає в тому, щоб конструі-ровать середу верхнього рівня, з якої можна легко отримати доступ до всіх функцио-нальним можливостям рівня апаратного забезпечення. При такій структурі ядро ​​служить стартовою точкою для створення системи. Мистецтво розробки мікроядра полягає у виборі базових примітивів, які повинні в ньому перебувати для забезпечення необ-димого і достатнього сервісу. У мікроядрі міститься і виповнюється min кількість коду, необхідне для реалізації основних системних викликів. У число цих викликів входять передача повідомлень і організація іншого спілкування між зовнішніми по відношенню до мік-роядру процесами, підтримка управління переривань і ряд інших ф-ций. Решта ф-ції, характерні для «звичайних» (чи не мікроядерних) ОС, забезпечуються як модульні доповнення, процеси, які взаємодіють між собою і здійснюють взаимодейст-віє за допомогою передачі повідомлень.