Аудит страхових компаній

Страхування як система захисту майнових інтересів громадян, організацій та держави є важливим елементом соціально-економічної системи суспільства, яке підлягає обов’язковому зовнішньому аудиту. Аудит страхових компаній (СК) включає в себе інвентаризацію зобов’язань і активів, комплексну експертизу фінансової, податкової звітності, правильності ведення бухгалтерії, формування страхових резервів, а також перевірку страхових виплат.

Страхові виплати є основною статтею витрат страхових компаній. Отже, при проведенні незалежного страхового аудиту акцентується увага на таких моментах, як своєчасність і правомірність виплат, а також обґрунтованість відмов у виплатах.

Обов’язковість створення служби внутрішнього аудиту зумовле- на, на нашу думку:

– по-перше, масштабами страхових компаній. Нагадаємо, що мінімальний розмір статутного капіталу страховика під час створення компанії відповідає сумі, еквівалентній 1 млн євро, тобто такі суб’єкти є представниками великого бізнесу, важливими платниками податків, а від їхнього фінансово-майнового стану залежить благопо- луччя багатьох людей (учасників, власників, спо- живачів, інших);

– по-друге, складністю організаційної струк- тури. Більшість страховиків має у своєму складі відокремлені територіальні підрозділи із власним менеджментом, які, у свою чергу, активно вико- ристовують послуги страхових посередників;

– по-третє, просторово-географічною відда- леністю балансових дирекцій та безбалансових філій, що зумовлює неоднозначність у виконанні управлінських рішень вищої ланки;

– по-четверте, суттєвістю страхових виплат у забезпеченні стабільності економіки в цілому.

Наведений перелік особливостей страхо- вої діяльності, що зумовлюють обов’язковість внутрішнього аудиту, не є вичерпним, проте, на нашу думку, цілком достатній.

Внутрішній аудит у страхових компаніях пе- редбачає:

1) нагляд за поточною діяльністю;

2) контроль за дотриманням законів, норма- тивно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових по- слуг, та рішень органів управління фінансової установи;

3) перевірку результатів поточної фінансової діяльності