Ліцензійний договір. Поняття і види ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття та предмет ліцензійного договору

2. Поняття ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

3. Види ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В сучасних умовах співробітництва між юридичними особами з’являються договори на передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності. Одні з найоб’ємніших за змістом прав та обов’язків – є договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до ЦК України, зокрема у ст. 1107, зазначені види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності» [1].

Зазначений перелік є невичерпний, що дає змогу фізичним та юридичним особам, в рамках закону та з дотриманням прав та обов’язків, укладати інші договори щодо розпорядження майновими правами на об’єкти інтелектуальної власності.

Поняття та предмет ліцензійного договору

На практиці, частіше передається лише право користування об’єктом промислової власності за ліцензійним договором. Цивільний кодекс України містить легальне визначення ліцензійного договору.

Так, згідно з ч.1 ст. 1109 ЦК України: «За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону» [1].

Відповідно до ліцензійного договору володілець виключного права (ліцензіар) передає право на використання охоронюваного об’єкта іншій особі (ліцензіату), а останній приймає на себе зобов’язання вносити ліцензіару визначені договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором [2, с. 42].

І.Є. Якубівський вказує, що ліцензійний договір можна розглядати як універсальну договірну конструкцію, сфера застосування якої включає поряд із промисловою власністю авторське право і суміжні права [3, с. 414].

При визначенні предмету ліцензійного договору обов’язково необхідно враховувати положення ч. 5 ст. 1109 ЦК України, у якій зазначено, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними [1].

Отже, предметом ліцензійного договору можуть бути майнові права на використання об’єктів авторського права, що визначені законодавством України, а саме, права на використання даних об’єктів.

Під використанням об’єктів авторського права розуміють: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Варто зазначити, що сторони ліцензійного договору можуть визначити у договорі й інші способи використання твору.