Усиновлення

Усиновлення – один з найдревніших інститутів сімейного права, існуючий тисячоліттями у законодавстві більшості країн світу. У незалежній Україні усиновлення виступає пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Головна ідея інституту усиновлення полягає у турботі про дітей, які позбулися батьків або з інших причин позбавлені батьківського піклування, яке є характерним для сім’ї. При цьому, сутність усиновлення відповідає й інтересам усиновителів, оскільки надає можливість особам, які не мають дітей, задовольнити природні почуття батьківської любові, потребу у батьківстві та материнстві, а отже усиновлення здійснюється на добровільних засадах, коли кандидати в усиновителі виявили бажання виховувати дітей, які усиновлюються, та виявляти про них турботу. Основним принципом, який слідує із законодавства України у своїх вимогах до усиновителя, – це здатність здійснювати належне виховання та утримання дитини.

В українському законодавстві врегульовано чіткий порядок та пріоритетність влаштування дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ю на виховання. Але слід визнати, що в Україні відсутній єдиний нормативно-правовий акт, який містив би системний поняттєвий апарат законодавчого регулювання форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У Сімейному Кодексі України немає окремої статті, яка безпосередньо визначала б перелік форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У Сімейному Кодексі, а саме у розділі IV «Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» врегульовано наступні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення, опіка та піклування, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я, патронат. При цьому, у ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» [1] до форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віднесено: усиновлення, встановлення опіки та піклування, передачу до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сім’я є найголовнішим та найкращим осередком для благополучного розвитку дитини, Сімейний кодекс як нормативно-правовий акт, який виступає регулятором сімейно-правових відносин, містить норми, які закріплюють права, свободи дітей. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя [2]. Ст. 52 Конституції