Електроенцефалографія

ЕКГ

Спірограма

Визначення кількості еритроцитів у крові людини

Визначення кількості гемоглобіну

Визначення колірного показника і середнього вмісту гемоглобіну у одному еритроциті

Підрахунок кількості лейкоцитів

Визначення лейкоцитарної формули

Визначення осмотичної резистентності еритроцитів

Визначення швидкості осідання еритроцитів за методом Т.П. Панченкова.

Визначення часу згортання крові

Визначення часу кровотечі за Дуке

Визначення кількості тромбоцитів у крові людини за методом Джавадяна

Визначення груп крові за стандартними сироватками (метод парних сироваток)

Визначення груп крові за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.

Визначення резус-фактора крові людини

Електроенцефалографія - це метод реєстрації біострумів головного мозку при розташуванні реєструючих електродів на поверхні черепа. ЕЕГ має певне діагностичне значення, оскільки є показником функціонального стану головного мозку.[pic 1]

Умови:

•        людина повинна лежати (м’язи і центри не повинні бути в тонусі);

•        заплющені очі;

•        знімати електроенцефалограму потрібно в звукоізольованому приміщенні (вимкнути сторонній подразник);

•        людина повинна знаходитись в стані неспання.

альфа-хвилі: їх частота складає 8-13/с, амплітуда 50 мкВ – це основний фон електричної активності мозку у стані спокійного неспання;

бета-хвилі: їх частота 14-30/с, амплітуда 30 мкВ – це хвилі активного неспання (виникають при дії подразників-розплющених очей, звуках, емоційному збудженні), а також у парадоксальній стадії сну (швидкий сон);

дельта-хвилі: їх частота 1-3.5/с, амплітуда 100 мкВ – спостерігаються при гіпервентиляції, у наркозі ортодоксальній фазі сну (повільний сон), при патологічних станах (у ділянках, сусідніх з пухлиною, як прояв гальмівного стану):

тета-хвилі: їх частота 4-7/с, амплітуда 100-200 мкВ – виникають у парієтальннх і скроневих ділянках, реєструються при засинанні

ЕКГ

Електрокардіографія - запис електричної активності серця, зареєстрована за допомогою електрокардіографа

Електрокардіограма (ЕКГ) – крива, що відображає процес виникнення, поширення та зникнення збудження в різних відділах серця.[pic 2]

• Зубці – позитивні і негативні коливання
• Сегменти – відстань між зубцями
• Інтервал – сукупність зубців і сегментів[pic 3]

Ритм - синусний, правильний з частотою 71 уд/хв. Проведення збудження по передсердям і шлуночкам не порушено. Електрична вісь серця розташована нормально ( α =40◦). Трофічних змін у міокарді шлуночків немає.

1. «Ритм синусний»

1. [RR1] = 42мм
2. СЦ = [RR1]*0,02=42*0,02=0,84с
3. ЧСС = 60с/СЦ= 60/0,84=71уд/хв

Враховуючи, що синоатріальний вузол генерує імпульси з частотою 60-80 імп/хв, то нормальна ЧСС=60-80уд/хв, що свідчить про синусний ритм. ЧСС 71 уд/хв свідчить про синусний ритм.

Додаткові ознаки синусного ритму присутні на цій ЕКГ: зубець Р - позитивний і розташований перед комплексом QRS.

1. «Ритм правильний»

[R1R2] = 41мм

Ритм правильний, тому що інтервали [RR1] і [R1R2] не відрізняються більше, ніж на ±10%.

1. «Проведення збудження по міокарду передсердь і шлуночків в межах норми» Оцінка за тривалістю інтервалів, сегментів та амплітудою зубців.

А.з.Р = 1мм – норма (N=1-2мм)

t.з.Р = 5мм*0,02=0,1с – норма (N=0,06-0,11)

Деполяризація передсердь в межах норми.

Інтервал PQ = 6мм*0,02=0,12с – норма (N=0,12-0,2с)

Проведення збудження від передсердь до шлуночків в межах норми.

А.з.R = 7мм – нижче норми (N=10-20мм)

Деполяризація міокарду шлуночків має порушення.

А.з.Q = 1мм – норма (N=0-3мм)

Деполяризація міжшлуночкової перегородки субендокардіального шару шлуночків, сосочкові м’язи в межах норми.