Диспансеризація

Диспансеризація - система планових діагностичних, лікувальних, профілактичних та організаційно-господарських заходів, які направлені на своєчасне виявлення субклінічних та клінічних форм захворювань тварин, а також терапію та їх профілактику. За допомогою диспансеризації вивчають позитивний або негативний вплив факторів зовнішнього середовища на організм тварин.

Мета диспансеризації - збереження здоров'я тварин, підвищення їх продуктивності і створення міцних резистентних і високопродуктивних стад.

Планування диспансеризації.

В адміністративному районі диспансеризацію тварин організовує і контролює головний лікар ветеринарної медицини району. В господарствах її здійснюють в плановому порядку ветеринарні спеціалісти господарств і установ державної ветеринарної мережі за участю зооінженерів, завідуючих фермами, бригадирів та керівників господарств. Диспансеризація планується і здійснюється в найбільш відповідальні та напружені періоди року і біологічного циклу. Диспансерне дослідження тварин проводять не менше двох разів на рік (весною - перед переведенням тварин на пасовищне утримання і восени - перед переведенням їх на стійлове утримання), в промислових комплексах - один раз на квартал. Зокрема, осіння диспансеризація дає уяву про стан здоров'я стада при переведенні його на стійлове утримання; зимова - дозволяє своєчасно виявити субклінічні та клінічні форми захворювань, встановити рівень обміну речовин; весняна - найбільш повно оцінити стан тварин після зимового утримання. Крім основної диспансеризації, вибірково проводять проміжну диспансеризацію на визначеній (еталонній) групі тварин.

Методика проведення диспансеризації.

Диспансеризація включає клінічне дослідження поголів'я тварин в господарстві з використанням, як загальних, так і спеціальних методів дослідження (по визначеній схемі диспансерного дослідження тварин); вивчення типу і рівня годівлі, якості кормів, умов утримання та експлуатації тварин, проведення лікувальних заходів. Організаційно диспансеризація розподіляється на три етапи: діагностичний, терапевтичний і профілактичний.

Діагностичний етап включає визначення умов годівлі, утримання, продуктивності, рівня і характеру обміну речовин у тварин, виявлення симптомів та синдромів тих чи інших захворювань при проведенні поголівного клінічного дослідження і вибіркового лабораторного дослідження. За результатами клінічно-лабораторних досліджень тварин ділять на три групи: клінічно здорові; клінічно здорові з порушеним обміном речовин, але без симптомів патології; клінічно хворі, що мають явні симптоми того чи іншого захворювання.

Терапевтичний етап диспансеризації включає насамперед застосування групової терапії, методи і засоби якої залежать від рівня культури ведення тваринництва, технології приготування і згодовування кормів, а також наявності природних ресурсів. При порушенні обміну речовин застосовують корегуючу терапію, яку здійснюють з врахуванням дефіциту чи надлишку в кормах, раціонах і в організмі тварин тих чи інших поживних речовин, мінеральних солей і вітамінів. При дефіциті білку в раціон вводять концентровані корми, сіно бобових трав (конюшинове, люцернове та ін.), трав'яне борошно, білкові гідролізати, мікроелементи. При цьому слідкують за цукрово-протеїновим співвідношенням раціонів. При дефіциті в раціоні вуглеводів добавляють коренеплоди, мелясу (з врахуванням цукрово-протеїнового відношення) і мікроелементи.

Профілактичний етап диспансеризації включає організацію повноцінної кормової бази, яка повинна відповідати особливостям обміну речовин і рівню продуктивності тварин; приведення до відповідності з фізіологічними потребами організму тварин гігієнічних показників, умов утримання і господарського