Редиска

`                                                РЕДИСКА

   Їстівна частина редиски – коренеплід – готовий до споживання вже через 1 – 1,5 місяця після висівання насіння. Редиска є найбільш ранньою вирощеною з насіння овочевою культурою, яку використовують у свіжому вигляді. Вміст у коренеплоді гіркої ефірної олії надає йому приємної гостроти, яка поліпшує процеси травлення. Вирощують редиску переважно для споживання навесні (менше – восени і взимку).

   Серед столових коренеплодів редиска є найбільш скоростиглою культурою. Скоростиглі сорти формують коренеплоди за 20 – 25, а найбільш пізні – за 40 – 45 днів.

Ботанічна характеристика і біологічні особливості.

Проростання насіння редиски починається з розривання насінної оболонки і виходу корінця, який заглиблюється у грунт, а на поверхні грунту появляється півсім’ядольне коліно з брунькою і двома сім’ядолями. Сім’ядолі швидко зеленіють, збільшуються і набувають серцеподібної форми. Через 4 – 6 днів після з’явлення сходів із бруньки розвиваються справжні листки. До настання технічної стиглості ранньостиглі сорти утворюють 5 – 7, а пізньостиглі – 8 – 14 листків. У цей час коренеплоди досягають маси 10 – 50 г і більше. Листки в розетці ліроподібні, розсічені або цілокраї, на довгих чи коротких черешках. На стеблах листки сидячі. Забарвлення пластинки темно-зелене, зелене або жовто-зелене. Пластинка часто опущена. Черешки зелені, жолобкуваті, гладенькі чи опущені, часто пігментовані антоціаном, інколи з восковим нальотом.

Вимоги до умов зовнішнього середовища.

Редиска – холодостійка рослина. Насіння проростає при температурі 3 – 4°C. Оптимальна температура для росту і формування врожаю 14 – 18 °C, цвітіння – 20 -22 °C. Сходи її навесні витримують короткочасне зниження температури до – 2 – 3°C, але довготривале зниження в поєднанні з довгим днем призводить до масового стебло утворення.

  По відношенню до світла редиска належить до рослин довгого дня, при якому цвітіння прискорюється, а при короткому значно затримується або зовсім не настає.