Фітонциди

Вступ

Історично так склалося, що більшість важливих антибіотиків мають мікробне походження, проте речовини з антибіотичною активністю були знайдені також і у рослин і названі фітонцидами. Фітонциди були виділені, зокрема, з соку часнику і цибулі, а пізніше виявлені в летючих фракціях, одержаних з листя берези, черемхи, жовтої акації та інших рослин, з деревини різних видів кедра, коренів складноцвітих і т. д.

У широкому сенсі слова фітонциди - вторинні метаболіти рослин, що відносяться до сполук різних класів (терпеноїди, флавоноїди, фенольні речовини і т. д.). У вигляді сумішей вони нерідко виявляють помітну бактерицидну або фунгіцидну дію. Тому зрозумілим є твердження, що ліс створює потужну «Фітонцидну зону» (влітку 1 га листяного лісу виділяє до 2 кг летких речовин в добу) і лісове повітря містить в 200-250 разів менше мікробів, ніж міський. Фітонциди підсилюють захисні сили як організму-господаря, так і організму людини. Так, фітонциди часнику і цибулі впливають інгібуючим чином на зростання черевнотифозних, холерних і дизентерійних бактерій.[1]

Найвідоміші представники

Аліцин

Аліцин - це сіркоорганічна сполука, одержана з часнику, з родини Alliaceae. Вперше його було виділено та вивчено в лабораторії Честером Дж. Кавалліто та Джоном Хейсом Бейлі у 1944 р. Коли свіжий часник подрібнюють, фермент аліїназа перетворює аліїн в аліцин, який відповідає за аромат свіжого часнику. Виділений аліцин нестійкий і швидко перетворюється на низку інших сірковмісних сполук, таких як диалліїлдисульфід. Аліцин є частиною