М. Рудницький

[pic 1]

      Найактивнішим популяризатором творчості англійського прозаїка на західноукраїнських землях того часу був М. Рудницький. Саме завдяки його літературній діяльності читачі отримали можливість познайомитися з письменницьким доробком „англійського повістяра і драматурга Сомерсета-Моґема” [13, с. 9].

      Упродовж 1935 – 1938 рр. на шпальтах таких галицьких періодичних видань, як „Назустріч”, „Вісник”, „Діло”, а також в єдиному українському католицькому тижневику в Канаді „Українські вісті” друкувалися перекладні версії творів Моема в інтерпретації М. Рудницького, що послуговувався криптонімами „В. Д” [13], „Н. Я.” [12], „а. б” [15], „м. р” [14].

       Тлумачення М. Рудницького були виконані з тексту-оригіналу та вказівкою на прізвище автора, яке подавалося мовою першотексту. Вперше Моем „заговорив” українською на сторінках двотижневика „Назустріч” [14], який на той час вважався енциклопедією культурно-мистецького життя Західної України (в часописі було опубліковано оповідання Моема під назвою „Нормальна людина”).

       Цього ж року у „Віснику” (місячнику літератури, мистецтва, науки і громадського життя) читачі Західної України мали змогу познайомитися з іншим твором Моема під назвою „Білизна Містера Гаррикгтона” (з перекладацькою вказівкою – XVI розділ книжки „Ашенден, або Бритійський агент”) [13]. Проза Моема в цьому часописі була представлена разом із творами Ю. Клена, Є. Маланюка, А. Моруа, Д. Донцова. Як бачимо, творчість С. Моема презентувалася читачам у процесі становлення жанру життєпису в контексті українських, англійських та французьких літературних взаєминах. З січня 1938 року рецепція творчості Моема галицькими читачами розширилася за рахунок знайомства хронікою з мистецького життя Моема того періоду, яка доповнювалася цитатами з творів письменника.

       Моем став постійним гостем у рубриці „Літературна сторінка” на шпальтах щоденної газети „Діло”. У лютому на сторінках цієї ж газети опубліковано коротку рецензію під назвою „Автобіографія СомерсетаМогема”, де читаємо: „Англійський повістир і драматург В. СомерсетМогем видав свій життєпис п. з. „Підсумки”, де старався дати історію свого приватного та літературного життя [1, с. 9]”. Рецензент акцентував увагу читачів на легкій і цікавій формі викладу Моемом історії свого літературного становлення – „начеб він оповідав про свого близького знайомого [там само]”.

      Критик відмічає майстерність Моема-наратора, який „вибирає завсігди цікаві теми і оповідає, а не думає для себе [там само]”. Досвідченому читачу імпонують особистісні якості англійського майстра слова, який „висловлює глибокі думки про життя і мистецтво тоном скромної, високо освіченої та розумної людини [там само]”.

       Отже, автор рецензії оперативно відреагував на появу нового твору Моема, що засвідчувало не просте зацікавлення творчістю англійського митця, а постійний і підвищений інтерес до непересічного літературного європейського зразка. Стаття-рецензія – анонімна, проте дозволимо собі припустити, що її автором був провідний критик газети „Діло” М. Рудницький, який друкувався в тих періодичних виданнях, де він був редактором або членом редколегії. Таким чином, рецепція творчості англійського митця на Західній Україні ґрунтувалася на симпатії М. Рудницького до художньої практики Моема, а також на подібності думок, ідей, поглядів обох митців.

       Рудницький керувався актуальними критеріями при виборі творів Моема для україномовної інтерпретації:

1) познайомити галицьких читачів із творчістю англомовного письменника;

2) розширити кількість перекладів українською мовою;

3) збагатити українську національну літературу вартісним іншомовним художнім явищем;

4) підсилити міжнаціональний, міжкультурний діалогізм спілкування. Знайомою з творчістю В. С. Моема була й Олена Теліга, представниця української літератури на теренах еміграції, що входила до літературного угруповання „празька школа”.