Ференц Ліст "Тарантела"

Ф. Ліст. «Тарантела»

Подорожувавши Італією (1837-1839 рр.), Ліст створив «Другий рік мандрів», де вилилися його враження від витворів італійського мистецтва – живопису, скульптури, літератури.

Доповненням до «Другого року мандрів» служать 3 п’єси, об’єднані під одним заголовком – «Венеція і Неаполь» (1861 р.). Ці твори є віртуозними транскрипціями популярних мелодій: справжньої венеціанської баркароли; похмурого, трагічного наспіву венеціанського гондольєра з опери Россіні «Отелло»; стрімкої італійської тарантели.

Побувавши в районах Неаполя, Ліст надихнувся надзвичайно колоритним італійським народним танцем – тарантелою. Це швидкий і бадьорий танок, багатий на усталені фігури і підскоки. Виконується однією або двома парами. Музичний розмір –  3/8, 6/8, 12/8, він спонукає і доповнює стрімкий темп. У тарантелі увиразнюється національна характерність і темперамент італійців.

У своїй «Тарантелі» Ліст розкриває образ колоритного, соковитого за наповненням та барвами свята. Народне гуляння сповнене образів як запального, яскравого дійства, так і ліричного, пісенного начала.

Характер тарантели багатоплановий. Його головна лінія – стверджувальна, святкова, піднесена. Але більш конкретні зміни характеру п’єси підпорядковуються її структурі.

У першій темі, власне тарантелі, Ліст використав мотиви народних італійської музики, майстерно передавши характер та настрій. Другу ж тему він позичив у композитора неаполітанських пісень – Гільома Луї Котро. Образи цих тем контрастні. У процесі розвитку вони синтезуються в репризі: мелодична основа другої теми та характер, фактура і темп першої теми. Таким чином драматургія твору полягає в майстерному, детальному розкритті образів, їх співставленні, об’єднанні та доведенні до грандіозного, стверджувального фіналу.

Форма твору тричастинна.

Починається «Тарантела» зі вступу. Штрих – стакато, дуже чіпкий і конкретний. Динаміка pp виростає до ff. Нагнітивши, приготувавши атмосферу, вступ раптово обривається, а у думках протягом миті звучить його відлуння.

І частина. У швидкому, віртуозному темпі з’являється головна тема (g-moll) – власне тарантела. Вона надзвичайно типова (у розмірі 6/8), яскраво передає національний колорит, темпераментний, стрімкий характер. Ця частина написана у тричастинній репризній формі. Середня частина – це розвиток та своєрідний діалог двох тематичних образів – героїчного, войовничого та лагідного, мажорного, подібного до перебирання струн на арфі. Знов повертається тема тарантели, вона завершує першу частину.