Визначення музичного складу. Характеристика поліфонії

У створенні художнього образу велике значення мають співвідношення засоби музичної виразності, до яких належать: метро-ртим, темп, тембр, регістри. Сукупність,єдність,взаємодія засобів музичної виразності утворює фактуру, як певну організацію музичної тканини в процесі її розгортання.Фактура-за визначенням Надії Супрун-Яремко-"Сукупність засобів музичної виразності,форма викладу музичного матеріалу шляхом поєднання по горізонталі,вертикалі і глибині сукупності елементів музичної тканини".Поняття фактури розкривається у зв'язку з поняттям "музичний склад" як принцип організації музичної тканини.При цьому залежно від того ,який конструктивний елемент є основою музично-тканинної організації,визначаються головні чотири музичні склади:монодичний, гармонічний ,поліфонічний та мішаний.

Монодичний склад (від.грец. monos - один і odos - пісня) одноголосий: в цьому складі конструктивним елементом є тон,а із послідовності тонів утворюється лінеарна горизонталь.Монодичний склад-основа фолькльору багатьох народів і стародавніх видів професійної музики.

Гармонічний (від грец.harmonia-зв'язок ) та поліфонічний (від грец.poly-багато і phone-звук)як багатоголосні склади протеставляться монодичному.В багатоголоссі звуки зв'язуються в послідовності в кожному із голосів(мелодично, по горизонталі) та одночасно між ними (гармонічно, по вертикалі). Горизонтальні та вертикальні фактори завжди взаємодіють, але роль їх в гармонічному і поліфонічному складах не однакова: в гармонічному притаманна вертикаль, а в поліфонічному - горизонталь.

У мішаному складі поєднуються ознаки поліфонічного і гармонічного складів.

В данній роботі буде розглянуто особливості поліфонічнного складу.

За визначенням С.Григорьєва, Т.Мюллера-поліфонія( від грец. polyphonia - багато і голос) це багатоголосне викладення, яке побудовано на сумісному звучанні контрастних мелодичних розвинених голосів.Це один із багатоголосих складів, що базується на поєднанні в одночасному звучанні двох і більше відносно контрастних горизонтальних ліній.(Н. Супрун-Яремко).

Поліфонічний склад відрізняють за верховенстом мелодичного початку, рівноправністью голосів та плинністю викладу.

Верховенство мелодичного початку проявляється: по-перше, в мелодичній розвинутості та контрасті голосів; по-друге,як вже згадувалось, в первинності мелодичного руху по відношенню до гармонії тобто, зв'язок між співзвуччям має лінійно-мелодійну першооснову. Синтез мелодійної самостійності поліфонічних голосів, багатство функціональності гармонії можно почути в творх І.С.Баха. Мелодична розвиненність, контраст голосів, первинність лінійно-мелодійного початку представляють "поліфонічну лініарність".

Музичний зміст В ПОЛІФОНІЧНОМУ ТВОРІ розосереджуеться між голосами в процесі складання форми -ЦЕ ГОВОРИТЬ О РІВНОПРАВНІСТІ ГОЛОСІВ.Прикладом можна навести жанр фуги :в єкспозиції фуги тема проводиться в усіх голосах,які приймають участь у викладі. Голос, якому доручається проводити тему - виділяється, але провідна роль за ним не закріплюється, і в потрібний момент переходить у другий голос. Для всіх поліфонічних творів притаманна і плинність викладу.

Формування поліфонічної фактури почалося в надрах гетерофонії у зв'язку зі збільшенням кількості голосів і виникненням наприкінці XII століття імітації, яка сприяла зміцненню музичної тканини і надала їй плинності як основної якості цієї фактури. Л.Решетніков, харківський музикознавець, вважає, що на"...виробленя поліфонічних принципів мислення вплинула ідея французького композитора і теоретика Філліпа де Вітрі(1291-1361), щодо значного обмеження в багатоголоссі ролі гетерофонії та хоральності, які вільно допускали паралелізми досконалих консонансів і стримували