Древній Єгипет

Першими відомими нам храмово-парковими комплексами Давнього Єгипту були  усипальні Ментухотепів і цариці Хатшепсут.

Планувальна структура садів було зумовлена:

• Сади частково яи повністю обносили стінами, в ких були невеиликі хвіртки що з`єднували окремі ділянки.
• Центром композиції був прямокутний басейн, інколи досить великих розмірів(60*120),  ставках зростали водні рослини, тощо.
• Головна споруда завжди розміщаласяв центрі осі композиції.
• Всі елементи саду – ставки алеї виноградники квіткові клумби відкриті павільйони – становили один композиційний ансамбль.

Особливість Єгипетських садів, в тому що вільний простір між деревами займали овочі та квіти. Тут культивували: Конвалії, левкой троянди та робили їх вигонку. В садах хростали: резеда, маки, волошки, ромашки, лілії, хризантеми. З лілії добували масло. Це квіткові символи подій та короткості життя. Храмові терраси прикрашалися садами, центрами композицій яких були ставки. Портики храма вкривали рельєфами, які свідчать, що крім великої кількості скарбів із дальніх подорожей привозили дерева в діжках, плоди. Будівнии садів турбувалися не тільки про співвідношення висоти дерев, і висоти алей. Вулиці міст були прямими, вузькими, щільно забудованими. Тому часто на деяких будівлях висаджувались пальми. Траплялись вулиці шириною 40-50м, які призначалися для релігійних процесій. Такі вулиці вели до кранів. Недоліки забудови прикрашалось озелененням. Сади створювались при:

1. При храмах.
2. Житлових будівлях.

Ідеологічними мета: садово-паркове прославлення необмеженої влади фараона. Основою композиції були: регулярність, прямокутність розпланування, які були зумовлені системою зрошення. Використання великої кількості рослинності ( також квіти), це свідяить про високий розвиток агротехніки. Саму архітектуру Стародавнього Египта можна поділити на 5 періодів: архітектура Раннього царства, архітектура Стародавнього Царства , архітектура Середнього царства , архітектура Нового царства , архітектура Пізнього царства.

• В епоху Раннього царства ( XXX- XXVIII ст. До н. Е. . ) При перших фараонів , в архітектурі закріпилися образні і образотворчі засоби і норми , встановилися культові канони. Будинки бідняків  , як і раніше , будували з очерету та глини , будинки знаті - з дерева та цегли -сирцю з кутовими прямокутними в плані плоскими виступами - лопатками. Надземна частина гробниць царів і вельмож представляла собою прямокутне в плані приміщення для статуй богів і жертовника перед хибними дверми в « вічне житло » померлого. При гробницях будували заупокійні храми , де здійснювали обряди , присвячені похованому .
• У період Стародавнього царства , приблизно в 2700-2200 рр. . до н. е. . , починається будівництво монументальних храмових споруд : пірамід, гробниць знаті ( мастаба ) , храмів з лотосовидних , пальмовидних , папірусообразними колонами. Отримало розвиток мистецтво рельєфу. Збереглися знамениті піраміди фараонів в Гізі : піраміди Хеопса , Хефрена і Мікеріна .
• У період Середнього царства (2200-1500 рр. . До н. Е. . ) , коли столицею було місто Фіви , набувають поширення напівпечерні храми , скельні гробниці , декоровані розписами на традиційні сюжети. З'являються нові форми храмів з двома рядами колон і підвищеної середньою частиною , біля входу в які встановлюють монументальні пілони , колони з капітеллю у вигляді голови жінки з вухами корови - богині Гатор .
• У період Нового царства (1500-1100 рр. . До н. Е. . ) - Час розквіту єгипетської архітектури - створюються видатні храмові споруди в Карнаці і Луксорі . Для архітектури цього періоду характерно придушення людини величними громадами архітектурних форм багаторазово повторюваних монументальних елементів - колон , пілонів , сфінксів.
• В епоху Пізнього періоду ( XI -IV ст. До н. Е. . ) Єгипет підкорювали ассірійці , перси , проте архітектурні традиції не зникли навіть після завоювання його греко- македонцями , коли в країну проникло сильний вплив античної архітектури і загальний вигляд храмів став менш грандіозний і урочистий .
• [pic 1]

[pic 2]

[pic 3][pic 4]

[pic 5]