Поняття реституції та медіації у цивільному праві

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ РЕСТИТУЦІЙНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЯК КАТЕГОРІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА…………………………………………………………………………….5

1. Загальна характеристика реституції.
2. Співвідношення реституції та цивільно-правової відповідальності.
3. Відмежування інституту реституції від інститутів віндикації та кондикції.

РОЗДІЛ 2.МЕДІАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………………14

2.1. Позасудові засоби захисту права власності та загальне поняття медіації.

2.2. Особливості правового статусу медіатора.

2.3. Іноземний досвід та переваги медіації.

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….27

ВСТУП

Актуальність. Сучасні науковці приділяють чимало уваги особливостям функціонування цивільно-правового інституту реституції, однак однозначної точки зору щодо його місця серед інститутів цивільного права, на жаль, не сформовано. В деяких літературних джерелах можна зустріти позицію, за якою реституційне зобов’язання не є самостійним і реалізується саме як зобов’язання з безпідставного збагачення. Аналіз визначальних ознак цивільно-правових інститутів реституції, віндикації та кондиції надасть можливість або підтримати або обґрунтовано спростувати позицію щодо недоцільності розглядати реституцію в якості самостійного способу захисту порушеного цивільного права.

Що стосується медіації, то можна сказати, що зараз в Україні робляться перші кроки по впровадженню процесу «медіації» як альтернативного способу (механізму) вирішення спору й досі не прийнятий Закон України «Про медіацію». Хоча і раніше в Україні досить часто конфліктуючі сторони долучали посередників, за допомогою яких вирішували свій конфлікт, однак, цей процес посередництва нічим не був обумовлений. Крім того, траплялись такі випадки, коли посередник відстоював інтереси однієї із сторін конфлікту під час вирішення спору, що є неприпустимим з огляду на один з основних принципів «класичного» процесу медіації.

Метою реферату є комплексний аналіз інституту реституції та інституту медіації за цивільним законодавством України, формулювання науково-теоретичних висновків.

Об’єктом дослідження виступають правовідносини , що виникають в разі недійсності правочину та правовідносини, що виникають при застосуванні медіації як способу вирішення спірних ситуацій та захисту прав сторін.

Предметом дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного кодексу України, що визначають відносини, що виникають у зв’язку з недійсністю правочинів та закріплюють інститут медіації як спосіб захисту цивільних прав; вітчизняні та зарубіжні наукові джерела.

Методи дослідження. В процесі дослідження були використані сучасні положення теорії пізнання та загальнотеоретичні положення цивільного права. У процесі дослідження використовувався як загальний діалектичний метод, так і окремі наукові методи: історичний, логіко-юридичний, системний, статистичний, аналітичний методи, метод порівняльно-правового аналізу та інші.

РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ РЕСТИТУЦІЙНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЯК КАТЕГОРІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА.

1. Загальна характеристика реституції.

За загальним правилом, встановленим ст. 216 ЦКУ, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у ч. 1,3,5,6 ст. 203 ЦКУ. А саме: зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.