Добро і зло у нашому житті і житті наших близьких

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
ім. В.Гнатюка

Есе
на тему:
«Добро і зло у нашому житті і житті наших близьких »

Виконала
студентка групи М-32
Тераз Василина
Василівна
Перевірила:
Павлишин Людмила
Григорівна

Тернопіль 2018

Примружує бабця Стефа очі від весняного сонця, що цього річ у травні пече, як у жнива. За вікном буяє весна вже пелюстки вишневого цвіту рясно встелили землю, п’янкий аромат нарцисів крізь відчинене вікно проник до кімнати. Який веселий світ, а яке сумне життя на старості літ, тихо промовляють сама до себе.

Цілу зиму бабця Стефа не виходила за поріг хати. Відходили її ноги своє за 90 літ життя. Добре, що не сама в хаті. Хоча найчастіше таки цілими днями разом з телевізором та котом Мартіном. Адже у молодих чи дітей свої клопоти, свої розваги. Не завжди розуміє вона молодих, часом повчає, що по-іншому треба жити. Пригадує свої молоді роки, коли діти спали на печі, коли у кожні хаті села пахло хлібом, молоком, коли дітей вдосвіта будили пасти худобу чи птицю. Пригадує господарські речі: жорна, кірат, куделю, терлицю, праник… Пригадує працю родичів на полі і дома, обряди різних свят. Та найстрашніше що було у житті – це війна, що стерла з лиця землі цілі села і винищила людей. Але у найважчі часи люди співали, справляли весілля, ходили до церкви, позичали один одному, що було треба. А хати відбудовували скликаючи людей на толоку, бо грошей завжди бракувало.

І сумно, і радісно повернутися думками у минуле. Та сумно і страшно, що неміч на старості літ так гнітить людину. А ще часто бабця Стефа сама собі робить іспит совісті і дякує Богові за прожиті роки.

• Знаєте, я може не багато добра за життя зробила, але старалася зла не робити нікому.  Я твердо вірила, що Бог бачить нас всіх добрими і праведними.

Найбільше запам’яталися мені слова діда після основної щоденної молитви: «Стережи мене, Боже, від п’янства лінивства, брехні і розпусти». Як головний стельмах у селі, він користувався великою повагою водночас. Навчав інших працювати і жити.

З таким теплом,з такою гордістю за діда і бабу говорить бабця Стефа, що починаємо вірити у святість тих людей. Коли батьки були у полі, родинне вогнище берегли люди старшого покоління і власним прикладом вчили і виховували дітей.

Бабця Стефа ще цікавиться політикою, порівнює різні етапи історії України, розповідає про добрі вчинки односельчан колись і тепер. Критикує вульгарні телепередачі і роботу Верховної Ради. Коли хтось нарікає на малу пенсію, вона заспокоює: «То нічого, що мало, аби подовше брати і не тратити на ліки». Життєва мудрість бабці Стефи тепер звучить лише у стінах рідної хати.  А в молоді роки допитливих школярів вчила і виховувала, а ті захопленням слухали свою добру вчительку, що ніколи навіть голосу не підвищувала. З «важкими» учнями працювала після уроків, зразковим почерком оформляла документи на виборах, ділові папери односельчанам, церковну документацію. Часом хтось дякував, а переважно вважалося, що так треба. Безкорисливість і добрі діла зближували людей. Бабця Стефа любить повторювати фразу: «Добро творіть всі добрі люди і вам усюди добре буде». Вона вірить, якщо намагатися жити по-совісті : не обманювати, не ображати інших, допомагати, довіряти людям – Бог допоможе і тобі у житті.

Кожна людина повинна розрізняти де добро, а де зло. Паскаль висловив таку думку: «Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти в інших людях». А у Шевченка є слова: «Раз добром зігріте серце, вік не прохолоне». Добре, коли людина усвідомлює для чого вона живе на землі. Світ тримається на стосунках між людьми, на родинні злагоді. Треба вміти вчасно позбутися поганих слів,думок, вчинків. Погано не те, що в твоєму характері є вади, а те, що ти їх не визнаєш, не виправляєш. Треба навчитися бачити у самому собі добро і зло і завжди пам’ятати про християнські чесноти. А народне прислів’я каже: « робиш добро – не кайся, робиш зло, зла й сподівайся».