Механізм утворення та випадання кислотних опадів

ЗМІСТ

ВСТУП        

1 Поняття кислотності        

2. Механізм утворення та випадання кислотних опадів        

3. Вплив кислотних дощів на екосистеми та людей        

ВИСНОВОК        

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        

ВСТУП

Актуальність вивчення цієї теми безпосередньо пов'язана з екологічною ситуацією, що все більше погіршується, як у нашій країні, так і безпосередньо в усьому світі.

Підкреслюючи цю обставину, необхідно зазначити, що кілька років тому вирази «кислотні опади» та «кислотні дощі» були відомі лише виключно вченим, присвяченим у певних, спеціалізованих галузях екології та хімії атмосфери. За останні кілька років ці вирази стали повсякденними словами, які викликають занепокоєння в багатьох країнах у всьому світі [2, с. 3].

Кислотні опади є проблемою, яка у разі її безконтрольного розвитку може викликати в результаті суттєві економічні та соціальні витрати.

Окислення грунтів та вод – це комплекс причин, вихідних умов і наступних один за одним процесів у хімічній та біологічній системах, які ми узагальнено називаємо нашим довкіллям [2, с. 3].

Частина процесів окислення є природною, але дані зміни кислотності в системах грунту і води, ні за швидкістю, ні за загальним охопленням, не можуть бути порівняні з окисленням, що стало результатом власної діяльності людини в промисловій та енергетичній областях, а також у певній

1 Поняття кислотності

Щоб повніше охарактеризувати поняття «кислотний дощ», з погляду, необхідно визначитися з термінологією. Необхідно відзначити, що, незважаючи на «постіндустріальне» звучання, цьому терміну вже понад сто років.

Вперше він був ужитий 1872 року англійцем Ангусом Смітом, який вивчав ефекти смогу в Манчестері, проте тодішні вчені колегу не підтримали і теорії кислотних дощів поставилися скептично. Сьогодні ж у їхньому існуванні немає жодних сумнівів [7, с. 70].

Через це нам необхідно розглянути саме поняття «кислотність».

Термін "кислотність водного розчину" - це хімічний термін. Кислотність водного розчину визначається присутністю в ньому позитивних водневих іонів Н+ та характеризується концентрацією цих іонів в одному літрі розчину C(H+) (моль/л або г/л). Лужність водного розчину визначається присутністю гідроксильних іонів ОН-і характеризується їх концентрацією C(ОН-) [7, с. 70].

Як показують розрахунки, для водних розчинів добуток молярних концентрацій водневих і гідроксильних іонів - величина постійна, рівна C(H+)·C(OH-) = 10-14, іншими словами, кислотність і лужність взаємопов'язані: збільшення кислотності призводить до зниження лужності, і навпаки.

Розчин є нейтральним, якщо концентрації водневих та гідроксильних іонів однакові та рівні (кожна) 10–7 моль/л. Такий стан притаманний хімічно чистої води.

Зі сказаного випливає, що для кислих середовищ виконується умова:

10–7 < C(H+) ≤ 100, а для лужних середовищ: 10–14 ≤ C(H+) < 10–7.

У 1909 р. Сорензеном було запропоновано застосовувати замість справжніх значень C(H+) та C(ОН–) їх негативні логарифми, щоб позбутися негативних ступенів у значеннях C(H+) та C(ОН–). Негативний десятковий логарифм концентрації водневих іонів називається водневим показником і позначається pH: pH = – lg C(H+).

Шкала кислотності йде від pH = 0 (вкрай висока кислотність) через pH = 7 (нейтральне середовище) до pH = 14 (вкрай висока лужність). Показник кислотності pH різних речовин, що зустрічаються у повсякденному житті [7, с. 70].

Зміна значення pH на одиницю відповідає зміні концентрації іонів водню у 10 разів.

Чиста дощова вода має слабокислий показник водню, тому що в ній присутні катіони лужних елементів (Na+, K+) та аніони, такі як HCO, CO, Cl- та ін У дощовій воді практично немає лужноземельних елементів (Ca+2, Mg+2), тому вона м'яка (потрібна велика кількість цієї води, щоб змити мило або шампунь).