Релігія як явище духовної культури та предмет наукового дослідження.

Релігія як явище духовної культури та предмет наукового дослідження.

1. Релігієзнавство як наука.
2. Релігія, її структура та функції.
3. Класифікація релігій.

Релігієзнавство – це гуманітарна наука, що вивчає закономірності, становлення, розвитку та функціонування, релігії як явища духовної культури.

Як самостійна наука релігієзнавство виникло на прикінці 19-го ст.

В структурі релігієзнавства виділяють кілька розділів:

1. Філософія релігії – аналізує філософські аспекти функціонування релігійної свідомості.
2. Психологія релігії - вивчає психологічні чинники формування релігійних уявлень, а також особливості індивідуальної та колективної релігійної свідомості
3. Соціологія релігії – вивчає соціальні чинники формування релігійних уявлень, а також вплив релігії на різні сфери життєдіяльності суспільства.
4. Географія релігії – вивчає особлівості територіально-географічного поширення релігії.
5. Історія релігії – вивчає особливості формування релігійних уявлень від найдавніших часів до наших днів.

Об'єктом релігієзнавства є релігія як явище духовної культури, предмет дослідження релігієзнавства це закономірності особливості формування, поширення, та функціонування релігій.

Релігія – це явище духовної культури, що характеризується вірою в надприродне, під надприродним найчастіше розуміють бога. Виникнення релігії від 40 000 до 100 000 років тому назад.

Структура релігії – головним елементом релігії є віра – це бездоказове визнання існування надприродного. Віровчення – це системний виклад положень віри.

Культ – сукупність символічних дій та обрядів, що направлені для встановлення контакту ж божеством. Найчастіше серед культових дій зустрічається жертвопринесення та молитва.

Релігійна організація – об’єднання людей на основі спільної віри, це може бури група, община, секта, деномінація і церква.

Класифікація релігій.

1. За кількістю божеств релігія поділяються на монотеїстичні (одне божество), та політеїстичні (багато божеств).
2. Найчастіше вживається така класифікація (1 – раннє релігійне вірування, 2 – національні релігії (ранні та пізні) 3 – світові релігії буддизм, християнство, іслам), 4 – нові релігійні течії та організації.)

Функції релігії – світоглядна, регулятивна, компенсаційна, комунікативна, інтегративна, дезінтегративна.

Д/з повторити матеріал характеристику міфологічного світогляду

Ранні релігійні вірування (вірування первісного суспільства)

1. Загальні особливості ранніх релігійних вірувань.
2. Анімістичні вірування первісного суспільства: анімізм та аніматизм.
3. Тотемізм у первісних племен.
4. Магія та її види.
5. Шаманізм.

Первісна людина пояснює світ через себе, переносячи свої риси на природу, тому оточуючий світ сприймається нею як жива істота тобто він має душу, а пізніше явища природи і боги які з ними асоціюються набудуть антропоморфної природи.

Поняття «бога», або як окремої сутності, або богів у ранніх віруваннях відсутні.

У первісної людини культ і повсякденне життя нерозривно пов’язані.

Для ранніх вірувань притаманним є родо-племінний характер, тобто кожна група, наприклад плем’я мають свої культи.

Анімізм – це віра в те, що людина має безсмертну душу.

Аніматизм – віра в те, що вся природа жива і має душу.

Тотемізм – це віра в те що предком людини була рослина, тварина, або явище природи.

Магія – це віра в надприродний вплив, який можна здійснити на людину, або оточуючий світ. Магія дуже широко використовується первісною людиною.

Магія поділяється на: виробничу, бойову, лікувальну, погодну, любовну, вредоносну. Магія може поділятись на білу та чорну.

Фетишизм – вірування у надприродні властивості певних предметів.

Шаманізм – це релігійне вірування, згідно з яким існує окремо світ духів, і з ним може зв’язатися шаман.

Релігійні системи стародавнього світу (ранні національні релігії)

1. Загальні особливості ранніх національних релігій
2. Релігія стародавнього Єгипту
3. Релігія античної Греції
4. Давньоримська релігія

Загальні риси ранніх національних релігій.

1. Суворий політеїзм – поклоніння кільком богам;
2. Нетривалість існування (на сьогодні ці релігії не сповідуються) ;
3. У всіх культових діях обов’язковість жертвопринесення (безкровні, та кровні);
4. Зародження вчення про посмертну відплату;
5. Усунення від офіційного культу низів суспільства.

Релігія стародавнього Єгипту

Вона проіснувала більше 3 тис. років, припинила своє існування в 3-4 ст. н.е. Формування релігії стародавньго Єгипту внаслідок об’єднання релігійних систем 40 номів (земель), характерними рисами цих вірувань були тотемізм, фетишизм, магія. Внаслідок збереження тотемізму, переважна частина єгипетських богів поєднували зооморфні риси та антропоморфні риси, як правило тіло було людським, а голова тварини, або птаха. Крім того в Єгипті був розвинений культ священих тварин. Давньоєгипетський пантеон охоплював безліч богів, питання верховенства бога часто вирішувалось залежно від того, яке місто ставало столицею. У класичному давньоєгипетському пантеоні налічувалось 9 божества: бог сонця Ра, бог вітру Шу, богиня вологості Тефнут, бог землі Геб, богиня неба Нут, бог блискавки Сет, його дружина Нефкіс, бог Осіріс (володар підземного царства, який пізніше почав вважатися володарем неба і ототожнюватися з богом Ра) богиня Ісіда, дружина Осіріса, покровителька всіх стражденних і їх син Гор. З Осірісом як володарем підземного царства пов’язують появу уявлень про загробну відплату, коли душа померлого приходить на суд богів і очолює його Осіріс. Людина має дві душі: Ба і Ка, Ка – це двійник тіла, він залишається з мумією, а душа Ба – чистий дух, відлітає до богів. Одним з найважливіших пунктів життя єгиптянина був поховальний пункт. Окрім поховального культу був ще культ фараона. Фараон вважався сином бога Ра. Жерці в Єгипті зосереджували в своїх руках серйозний вплив і дуже великі багатства, посада жерця була спадковою. На певному етапі історії жерці навіть заснували свою династію фараонів. В 14 ст. до н. е. фараон Аменхотеп 4 провів релігійну реформу залишивши одного бога Атона, його символом став сонячний диск.