Аналіз народного твору «Ой у полі жито» в обр. Орфеєва

Аналіз народного твору
«Ой у полі жито» в обр. Орфеєва
студента І-го курсу
Коновалова А.О.


Серафим Дмитрович Орфеєв народився 15 травня 1904 р. в селі Крутчинська-Байгода, Уманського повіту, Воронежської губернії.

З 1924 по 1928 рік навчається в Воронежському музичному технікумі по класу контрабаса. В 1932 р. закінчив музично-драматичний інститут, як композитор і педагог-теоретик.
З 1934 по 1941 рр. – асистент кафедри композиторів в Одеській консерваторії. В роки Великої Вітчизняної війни командував артилерійським взводом, був тяжко поранений. З 1945 р. живе в Одесі. Доцент кафедри композиторів, з 1951 р. – директор Одеської консерваторії. З 1951 р. – член КПРС.

Творчість: чотири квартети для фортепіано і скрипки, хори без супроводу на слова М.Лермонтова, І.Франка, А.Малишка, романси на слова Т.Шевченка, обробки народних пісень різних народів.

Тема твору: змалювання драматичної картини – загибелі козака, та різних емоційних реакції на це дівчин, з якими він одразу зустрічався. Але у данному  творі зазначен тільки перший куплет з трагічним підтекстом.

Ідея твору: В оригінальному вірші, повному його варіанті розповідається про козака, який одразу зустрічався з декількома дівчатами та був вбитий.

Образи: образ дівчини - одної з наречених, та образ вбитого з помсти та ревнощів козака. В рамках одного куплету мають більш трагічний контекст.

Форма викладу: драматичний вірш.

Твір “Ой у полі жито” оброблений і надрукований С.Орфеєвим у 1949 році.
 Хоровий жанр: хор а сappello.

  Тип і види хору: хоровий твір написаний для мішаного чотириголосого хорового складу. В оригінальній партитурі є роздвоєння басової партії, в оранжированій партитурі роздвоєння хорових партій немає. В цілому слід сказати, що загальний діапазон (Фа в. – Фа 2)  хорових партій в цілому творі вигідний. Композитор використовує в найбільшій мірі середню партитуру.
Сопрано. (Фа 1 – Фа 2) Якщо порівняти робочий діапазон партії сопрано із діапазоном, який використовується в основному партія базується на середній теситурі. Голосоведіння зручне, вокально вигідне.
Альт. (Си м – До 2) Альтова партія характеризується аналогічно, як і партія сопрано. У вокальному відношенні партія написана зручно.
Тенор. (До 1 – Фа 2) В порівнянні з партією сопрано і альта, тенор ще у більш вигідному положенні – базується тільки на середній теситурі.
Бас. ( Фа в. – Ре 1) В теситурному відношенні у найскладніших умовах перебуває партій баса. Робочий діапазон майже відповідає використаному.
 Теситурно-динамічні співвідношення у хоровому творі – прямопропорційні. З наростанням теситури голосових партій зростає і динаміка. Можна спостерігати, що кредендування співпадає з інтонаційною випуклістю фраз. проте є динамічні контрасти, які виконуються незалежно від теситурної високти голосів, наприклад 18-19 такти контрастують з 20-21 тактами.
 У обробці С.Орфеєв використав тему народної пісні. Мелодія по характеру протилежна і наспівна, дуже добре піддається для розробки поліфонічної фактури. Так як виклад хорової партитури поліфонічний, то не завжди ведучу роль відіграє партія сопрано. Композитор основну роль і тему періодично проводить в різних голосах, тому ведуча роль із супроводжуючою, періодично міняється. Вся мелодія постійно, без відхилень проходить у фа#-мінорі (opis-moll). В середній варіації, гармонізуючи мелодію композитор використовує в акорді другу понижену ступінь, проте мелодія від початку до кінця проходить в натуральному мінорі.
 Всі засоби музичної виразності, які є в даному хоровому творі служать для глибокого відображення слів. В обробці С.Орфеєва мелодія набула великого збагачення, так як композитор дуже вдало підібрав фактурний виклад, гармонізацію твору, загальну музичну розробку в трьох варіаціях. За допомогою цього всього, дуже яскраво змальовується кульмінаційний момент: “Як підняла китаєчку, тай заголосила”.  Композитор дуже вдало написав коду. Вона звучить, як загальна розв’язка всіх драматичних подій. З допомогою підголосків, драматичний подій. З допомогою підголосків, драматичний подій, тема поступово “розливається”  і зникає у невеселих, сумних роздумах. При цьому, данний твір сприймається як трагічний та патріотичний, завдяки відсутнім іншим куплетам, взаімозв’язку з музикою.